Чи можна причащатися, якщо ви грішите: пояснення волинського священника

Про це настоятель парафії Святого Архистратига Михаїла міста Любомль написав у соціальній мережі «Facebook».

Далі - його пряма мова.

Багато хто сприймає причастя як нагороду. Прочитав три канони, три дні постив, сходив на вечірню, вранці сказав, що самий поганий на світі, і готово... Все склалося... Тіло та Кров Христа заслужив... І це, на мою думку, зовсім не так... Причастя — не приз за добру поведінку, а допомога в подоланні гріха. Самому упоратися з гріхом практично не можливо. Люди пробують і молитися, і постити, і Святе Письмо читати, і ще щось робити, а не виходить. Вантаж стереотипів, упереджень, звичок тягне знову до гріха.

Пам'ятайте в апостола Павла: «Доброго, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю» (Рим. 7:19). І тут нам потрібен Бог. А нам соромно, соромно такому грішному до причастя йти, бо як же пережити осудження священика, який вислухає ваші гріхи і зробить вам якісь настанови...

Але уявіть собі, що ви серйозно захворіли. Температура, голова розколюється, весь спітнілий, у виразках якихось. А ще гірше, коли хвороба пов'язана з частинами тіла, які соромно комусь показувати... А лікаря не кличете... Боїтеся, що прийде і побачить вас у хворобі. Тому, мовляв, коли одужаєте, тоді й познайомитесь із лікарем... І тоді він випише вам якісь рецепти і дасть поради що до лікування.

Так само і причастя є для того, щоб лікуватись від гріха, а не для того, щоб чекати , коли вже одужаєте...

Читайте також:

• «Якщо у вас «радоніца», то святіть «кулічі»: священник з Волині висловився про поминальні дні після Великодня
• Священник УПЦ МП не пускав людей в церкву: на Волині громада вперше відзначила престольне свято у складі ПЦУ