Гарчать та кусають оточуючих: серед підлітків на Волині шириться дивна субкультура

Останнім часом в Україні та на Волині зокрема спостерігається поширення незвичайної субкультури, яка отримала назву «Фурі». У цій субкультурі підлітки ідентифікують себе як тварин, використовуючи для цього різноманітні символи, такі як хвости, вушка та інші атрибути.

Деякі з послідовників «Фурі» не лише носять костюми тварин, а й відтворюють їхню поведінку: гарчать, облизують та кусають одне одного і оточуючих, нападають на маленьких дітей.

З англійської мови «furry» перекладається як «вкритий хутром». Зазвичай послідовники «Фурі» не мають певної тварини, на яку вони рівняються, але часто вони обирають мультяшних персонажів або створюють гібридні образи. Серед найпопулярніших образів можна виділити собаку-вовка, лисицю-кішку, дракона та тигра.

Що ж це за субкультура, чим небезпечна та як вберегти від неї дітей, журналісти ВСН поцікавилися у волинської кризової психологині Лєна Шторм.

«Як стверджують пошукові джерела, субкультура «Фурі» походить від мотивів мультфільму «Король Лев». Можна знайти досить багато різної та суперечливої інформації щодо представників цієї субкультури – починаючи з того, що, перевдягаючись у тварин, вони поводять себе агресивно та закінчуючи тим, що ці люди просто ходять у цих костюмах, будують своє ком’юніті та захоплюються мистецтвом.

Така контроверсійність поглядів є прямим свідченням того, що ключове – не сама субкультура, а те, як у ній проявляється конкретна людина», - розповіла Лєна Шторм.

Також психологиня навела приклади різних сценарії. За її словами, якщо йдеться про позитивний з них, це може бути спроба підлітка знайти свою ідентичність, краще пізнати себе на трансформаційному етапі, яким є підлітковий вік.

Коли ж ми говоримо про самовираження зі знаком мінус, тобто – транслювання у світ агресії, то тут субкультура стає вже похідним фактором від внутрішнього вибору самого підлітка. Він має внутрішній запит на певну поведінку, а зовнішня форма цієї поведінки стає просто проявом.

Аби дитина не тікала від світу в субкультури та не поводилася агресивно, як акцентувала Лєна Шторм, варто:

Намагатися час від часу аналізувати власні взаємини з дитиною та контекст її життя. Якщо реальне життя дитини є цікавим, а у родині вона почувається безпечно, це підвищить імовірність того, що вона не шукатиме втечі в штучно сконструйований світ вигаданих персонажів.
Практикувати чесність у комунікації, де підлітку не доводиться грати у родині та школі одну соціально схвалювану роль, а в спілкуванні з товаришами й однодумцями – випускати назовні ті частини своєї особистості, яким не знайшлося місця в іншому контексті. Йдеться не про вседозволеність, а про те, щоб навчити дитину, у тому числі, й керувати власною агресією, усвідомлювати свої емоційні пориви та потреби, які за ними стоять. Коли дитину навчають такій емоційній саморегуляції, це суттєво збільшує імовірність того, що вона не стане шукати можливостей для прояву власних емоцій в антисоціальний спосіб. Вона усвідомлює потреби, які стоять за емоціями, та вчиться їх задовольняти здоровим чином або мати внутрішню силу, щоб зіткнутися з фрустрацією від того, що деякі потреби неможливо задовольнити на сьогодні.
Спокійно обговорювати з підлітком ті чи інші соціальні явища (у тому числі – й субкультури), вчити його аналізувати інформацію довкола, шукати причинно-наслідкові зв’язки. Навик розвиненого критичного мислення можна натренувати, і він стає чудовим антидотом від навіюваності та негативних впливів.
Не варто боятися якоїсь субкультури самої по собі. Підлітки не потрапляють туди «магічним чином» і не стають агресивними «зненацька». Здоровий психологічний мікроклімат у родині допомагає цьому запобігти. І, звісно ж, коли є проблеми, з якими складно впоратися самотужки, не варто соромитися звертатися до психолога.

Читайте також: