Цінують кожен шматочок їжі і кожну хвилинку щастя: волиняни влаштували свято дітям в Ізюмі

Про це повідомила інспекторка сектору комунікації Нацполіції Волині Марина Балдич.

Також інспекторка коротко розповіла долі маленьких українців, які пережили багато горя та страждань через війну.

«На першому фото - Демʼян. Хлопчик, який втратив руку через російську агресію… а на його обличчі досі залишаються знаки від осколків. У свої шість він, точно не бажаючи цього, був змушений зіштовхнутися із війною віч-на-віч і отримав не лише психологічну травму, а й фізичну, яка супроводжуватиме його все життя. Демʼян з Ізюма, що на Харківщині, за менше ніж 100 км від місць, де тривають запеклі бої. У місті часто чути відголоски вибухів, і про війну не дозволяє забути дорога, військова техніка, захисники, які прямують до лінії розмежування, та прильоти, які час від часу трапляються. Для Демʼяна і ще майже двохсот діток Ізюму разом із командою церкви Кірха "Дім Євангелія" ми присвятили свої відпустки та весь минулий тиждень», - розповідає Марина Балдич.

Більшість з малюків і не зовсім малюків пережили окупацію, за словами інспекторки, багато часу просиділи в підвалах, відчували голод та холод, бачили всі ті жахи на власні очі і лише зараз намагаються нормально жити. Вони справді цінують кожен шматочок їжі і кожну хвилинку щастя.

«Ми намагалися робити усе, аби повернути цим діткам звичне дитинство, яке відібрали росіяни. Арт-терапія, біблійна година, рукоділля, кулінарія, гірки, батути, солодка вата, попкорн. Все те, що відволікає, допомагає забути про погане та розвантажитись.

Реалізувати цю ідею вдалося завдяки багатьом людям, які повірили у проект і допомогли, дякуємо кожному) і яке ж щастя було спостерігати ту щиру радість і захват в очах дітей, а на прощання отримувати обійми та слова «все було так класно, я хотів би, щоб ще два місяці табір тривав».

Перебуваючи у сприятливих умовах і зоні комфорту, ми так часто забуваємо про тих, хто потребує. Нехай цей пост стане стимулом задонатити, попіклуватися, допомогти.  

Наша хата вже давно не скраю від біди наших співгромадян, не забувайте про це», - додає авторка.

Читайте також:

• «Сила вибуху від ракети була така, що я подумала «кінець світу»: на Волині знайшли прихисток переселенці з Лисичанська
• «Найкращий командир»: бійці волинської бригади нагородили доньку загиблого Героя за її вклад у перемогу
• 25 подкастів про замки та палаци Волині: «Волинська фундація» запускає новий проект