«Приклад сили, любові й відданості»: у Нідерландах вшанували полеглого воїна з Волині

 Про це пише видання «Нова доба».

Дійство відбулося біля церкви святого Серватія. У програмі були виступи промовців був серед яких мер міста та Максим з України, розпалювання визвольної ватри, обід Свободи.

Як розповіла Тетяна Мельник, вдова загиблого воїна із села Куликовичі Колківської громади, до заходу підготували спеціальні флаєри з фото її чоловіка Сергія та у синьо-жовтих кольорах. Вони розповідали про українського Героя і його жертовність.

«Мій син Максим виступив із промовою на запрошення мера. Я пишаюся, що там, далеко від рідного дому, пам’ять про Сергія не забута. Багато нідерландських родин цього дня понесли додому частинку нашої трагічної історії», – поділилася Тетяна Мельник.

Захід проходив у щирій атмосфері поваги до України, українського народу й нашої боротьби за свободу.

Промова Максима Мельника: «Вітаю всіх присутніх на сьогоднішньому святі. Для мене велика честь стояти тут разом із вами й розділити не лише радість, а й сум цього дня – Дня визволення Нідерландів. Це особлива нагода – висловити подяку нідерландському народові за допомогу та підтримку, яку ви надали українцям.

Сьогодні це не просто дата в календарі – це нагадування про ціну Свободи. Свобода – це вибір сильних. Сьогодні мій народ відстоює свою свободу та незалежність ціною людських життів. Я вже більше року живу тут, і це найдовша моя «подорож», хоча насправді – це не подорож… Ми не туристи. Ми – біженці, які втекли від війни.

Кожна країна, велика чи мала, має право на незалежність і на повагу з боку інших держав. Та росія знехтувала міжнародним правом і гарантіями безпеки. На моїй землі точиться жорстока, безжальна війна. Війна – це біль, сльози, руїни, зламані життя та розбиті мрії. Ця війна торкнулася кожної української родини. Моя – не виняток. Мій тато не носив військової форми до війни. Він був звичайною людиною – таким, як ти чи я. Він умів радіти простим речам: ранковій каві, доброму жартові, поїздці на рибалку з сином. Він ніколи не говорив гучних слів про героїзм – просто вірив, що чоловік має захищати. І коли Росія прийшла з війною – він не вагався. Став на захист нашого дому. Я пам’ятаю його усмішку, його голос, як  учив мене: «Не бійся труднощів. Завжди працюй чесно. І бережи маму та сестру».

Тепер ці слова стали моїм щоденним обов’язком. Мій тато загинув. Але я не дозволю, щоб загинула пам’ять про нього. Я несу її далі – у своїх вчинках, у своїх словах, у своєму серці. Бо він – герой не тільки для мене. Він – приклад сили, любові й відданості. Він віддав життя за свободу. І я знаю: недаремно.

Сьогодні мрія кожного українця – це мир і перемога. Ми всі хочемо жити у вільній, незалежній країні. Бо кожен у цьому світі має право на свободу, на гідність і на життя без страху».

Анатолій СНІТКО

Читайте також:

• Прямий приліт у бліндаж не залишив шансів на життя: Герою з Волині навіки 25
• Серце зупинилося перед боєм: історія Героя з Волині
• Війна забрала життя батька й сина: 22-річному волинянину присвоїли найвищу державну нагороду