Врятували життя: переселенцю з Краматорська на Волині зробили надскладну операцію

Олександр Глоба – 77-річний переселенець із Краматорська, який оселився у невеликому містечку на Волині – Рожищі. Саме тут його зненацька застала хвороба. У інтерв’ю журналістам ВСН чоловік розповів, як йому допомогли волинські лікарі, врятували життя за що він їм щиро вдячний.

«Напад росії на Україну змусив мене покинути Краматорськ, аби бути подалі від війни. І так я опинився на Волині. Живу у гуртожитку, де ще такі самі 52 сім’ї переселенців. Ніколи не думав, що в свої за 70 буду поневірятися по світу», - почав свою розповідь чоловік .

За словами пана Олександра, вік дає своє, і здоров’я вже не те.

«Якось у мене почалася діарея, яку не можна було спинити. Звернувся в Рожищі до сімейного лікаря. Зробили УЗД, виявилося, збільшена головка підшлункової залози. Спочатку ліг у Рожищенську райлікарню. Раніше мені вже тут робили операцію на аденому простати. І я хвилювався, що знову щось мучить.

Із Рожища мене перевели в обласну, бо там апаратура краща і можливості більші. Привезли швидкою допомогою в приймальне відділення. Мене відразу взялись обстежувати. Я не міг повірити, що так швидко, бо в Краматорську ніколи так не робили», - продовжує чоловік.

З приймального відділення Олександра Глобу направили в лапароскопічне відділення.

«Я боявся, що знову будуть робити операцію. Усе-таки мені 77 років. Згодом до мене підійшов Микола Михайлович Галей. Так я познайомився зі своїм лікарем. І коли ми поговорили, стало трохи легше. Виникла якась довіра, коли спілкувалися, він мені все пояснив і дуже просив не боятися.

Запам’яталося, як він казав, що ми не конвеєр. Спочатку добре обстежимо, підготуємо вас. Я такої персональної уваги до себе в лікарні ще ніколи не бачив», - розповідає захоплено пан Глоба.

За словами переселенця, так він пробув у лікарні тиждень.

«Мені не завжди давали їсти, поки не зрозуміли, що проблема в підшлунковій і в печінці. Сеча була темною, білірубін високий. Коли повністю обстежили, призначили операцію. Вона була відкритою. А в мене ще ж клапан у серці, серцева недостатність.

Після операції я ще добу пробув у реанімації під апаратом ШВЛ. Прокинувся о 4 ранку й більше не спав. Потрохи відходив, але ні пити, ні їсти не можна було. Аж через тиждень дали мені легкий бульйончик», - переповідає про свій стан переселенець.

Як акцентував чоловік, у відділенні, коли вже його перевели з реанімації в палату, він був під пильним наглядом і Миколи Галея, і медсестер.

«Щоби так лікар пропускав через себе біль пацієнта, я ще не бачив. Не було дня, щоби він мною не поцікавився, не зайшов спитати, як я. І підбадьорював постійно, і жартував. Медсестри мене виходжували. Я згадую Аліну Абрамову, Наталку Люшук, Наталку Косинську, Галинку Бартащук, Аллу Грязнову, Іру Козлюк, санітарок Марію Федорівну Чернову, Аллу Володимирівну Козачук, Таню Кушпетюк.

Дуже уважною була до мене старша медсестра Тамара Денисівна Мельник, дівчата, які приносили їсти. Може, когось забув назвати, то хай пробачать. Але я дякую усім, бо ніколи не думав, що в наш час так можуть ставитися в лікарні до хворих. Було дуже чисто в палатах, дзеркала були навіть, у туалеті – туалетний папір, мило, чисто. Ця команда справді працює заради того, щоби поставити людей на ноги», - висловив вдячність Олександр Глоба.

Читайте також: