Як у літературі з'явився жанр фантастики

З чого починалася фантастика

У XIX сторіччі терміном «фантастика» позначали виключно метод викладення історії, що робило його тотожним зі словом «вигадка». Перші елементи жанру окреслились у романах Жюля Верна. Хоч він і писав пригодницьку літературу, але у своїх сюжетах нерідко переносив події в майбутнє та додавав наукових подробиць.

Згодом естафету перейняв Герберт Веллс. Його роботи цікаві також тим, що письменник ще до початку кар'єри приділяв особливу увагу науці та навіть мав ступінь доктора біології. Це допомогло Веллсу у своїх книгах передбачити багато технологій і винаходів. Сам Альберт Ейнштейн критикував письменника за ідею існування лазера, хоча згодом фізик сам висунув гіпотезу про можливість контрольованого опромінення.

Ще одним стовпом жанру став Едгар Берроуз. Хоча він більше відомий пересічному читачеві циклом книг про Тарзана, однак його так званий «марсіанський цикл» мав усі елементи фантастики.

Золоте століття фантастики

Початок XX століття в США ознаменувався вибухом популярності журналів із фантастичними оповіданнями. Попри те, що роботи друкувалися на дешевому папері та мали статус низької літератури, успіх фантастики був не за горами. Це стало помітно, коли неабияку популярність отримав журнал Amazing Stories, головним редактором якого був Г'юго Гернсбек. Він особисто вимагав від авторів додавання в роботи більшої кількості науково-фантастичних елементів. До речі, саме за це на честь Гернсбека назвали премію «Г'юго» — найпрестижнішу з усіх можливих у жанрі.

Ще однією помітною подією в розвитку жанру стало очолення журналу Astounding Science Fiction Джоном Вудом Кемпбеллом. Як і Г'юго Гернсбек, Кемпбелл нічого сам не писав, зате активно спілкувався з авторами та навіть пропонував їм власні ідеї. До речі, саме з його подачі сформувалася «велика трійка» письменників-фантастів. До неї входили:

• Артур Кларк;
• Айзек Азімов;
• Роберт Хайнлайн.

Їхні ідеї та концепти досі мають вагомий вплив на жанр. Цикл Хайнлайна «Історія майбутнього» став справжньою класикою ще в момент видавання. Своєю чергою Айзек Азімов популяризував термін «робот» як позначення для розумної машини.

Класичні роботи в жанрі фантастики навіть сьогодні читаються вкрай цікаво. Тож якщо виникла потреба відкрити для себе нові грані літературного доробку людства, ця жанрова ніша однозначно заслуговує уваги.