13-річний волинянин захворів на рідкісну недугу

13-річний волинянин захворів на рідкісну недугу

13-річний волинянин Микита занедужав на аутоімунний енцефаліт.

Підлітка поставили на ноги у неврологічному відділенні Волинської обласної дитячої клінічної лікарні. Про це повідомляє Волинське обласне медоб'єднання захисту материнства і дитинства.

Дивні симптоми, зі слів мами хлопця Ольги, з’явилися у липні: син постійно спав — і вдень, і вночі. Пізніше з’явилися незрозумілі зміни настрою, наприклад, безпричинний страх, сльози, дежавю.

«Зрештою, Микита перестав упізнавати рідних, мав затягнуту мову, його слова неможливо було зрозуміти», — згадує Ольга.

Із Нововолинська маму з сином скерували до дитячої обласної клінічної лікарні. Сам Микита говорить: не усвідомлює і зовсім не пам’ятає, що відбувалося в ті дні.

Лікуюча лікарка Микити, завідувачка неврологічного відділення Елла Даньчук, розповідає, що він поступив у важкому стані: з порушенням свідомості, зниженням сили у лівих кінцівках. Хлопець спав 23 години на добу, був дезорієнтований. На щастя, досвід медиків допоміг одразу встановити діагноз – аутоімунний енцефаліт. Це гостра форма запального процесу в головному мозку, що призводить до ураження нервових структур та може бути летальною. Шанс на одужання при цьому захворюванні — вчасне та правильне лікування.

Неврологиня Елла Даньчук наголошує, що лікування Микити відповідно до клінічних протоколів розпочали одразу після встановлення діагнозу.

«Захворювання мало важкий двофазний перебіг, через 2 тижні стався рецидив. Лікування дорогим препаратом, імуноглобуліном, повністю забезпечила лікарня».

Лікарка відзначає надзвичайно ефективний результат лікування: жодних наслідків перенесеної важкої неврологічної недуги у Микити нема. Натомість часто внаслідок аутоімунного енцефаліту в дітей залишаються розлади рухової активності, когнітивні порушення.

«Зараз і не скажеш, що Микита переніс таку важку хворобу», — каже його мама. «Він ходить до школи, займається фізичними вправами вдома, гуляє з друзями. Живе звичайним життям здорового підлітка, за що ми надзвичайно вдячні медикам. Тато Микити — військовослужбовець, він зміг приїхати до сина, коли той захворів. Вся наша сім’я була дуже нажахана, але лікарі підтримали нас, вселили надію на одужання сина, забезпечили і лікуванням, і належними умовами перебування».

Читайте також: 

Можливо зацікавить