500 пельменів і 2 відра борщу: подружжя з Волині виховує 17 дітей

Як живуть та що означає патронатна сім’я - йдеться в сюжеті 12 каналу.

«Усиновлення - це коли ти віддаєш частинку себе дитині. Ти приймаєш її у свою сім'ю», - ділиться тато Олександр Степанюк.

Один із найстарших синів Степанюків зараз боронить Україну на фронті.

«Віталік зараз на фронті. Йому 25 років, але ми всеодно хвилюємось за нього», - мовить Олександр.

Хлопець встав на захист Батьківщини ще на початку війни, але до війська його взяли не одразу.

У Віталіка нещодавно народився син Тимурчик, тож Степанюки тепер стали дідусем та бабусею.

При цьому найменшому їхньому вихованцю Кемалю лише два з половиною роки.

Надія розповідає, що своїх дітей Бог не дав, тож свого часу з чоловіком вирішили, що візьмуть маля з дитбудинку.

Невдовзі виховували десять чужих, але своїх дітей.

Декілька років тому подружжя дізналося, що можуть створити патронатну сім'ю. Тобто приймати в сім'ю дитину чи кількох на деякий час, поки її батьки не впораються зі своїми складними життєвими обставинами. Головне в цьому, що дитина живе не в інтернаті, дитбудинку, а в справжній та люблячій родині.

«Нас уже було багато, але я загорілась усиновленням. Коли прийшла в службу, мені розказали про патронат. Потім я поділилась цією інформацією з чоловіком», - говорить Надія Степанюк.

Зараз у будинку живе 21 людина. Окрім дорослих, 17 дітей: 8 - усиновлені, ще 9 - патронатні.

Надія до всіх ставиться з любов'ю. Каже, що головне, аби всім було комортно. Саме тому жінка навчилась правильно розподіляти обов'язки й хатні справи.

«Хтось допомагає мити посуд, хтось відповідає за прання, хтось складає іграшки, взуття, хтось прибирає», - ділиться Надія.

У багатодітної мами день розпочинається о пів на 7 ранку.

«Встаю десь о 6:30. Ставлю варитись десятилітрову каструлю борщу. Переодягаюсь, вмиваюсь і десь о 6:45 іду будити дітей», - каже жінка.

Щоранку в будні мають зібрати 11 школярів та 5 дошкільнят. Мають навіть студента.

Аби було простіше з вечора готують меншим одяг, і вже вранці старші допомагають їм одягнутися.

Прибирають в будинку два рази на день. Готують величезні порції: макаронів на вечерю йде близько 3 кілограмів, а гречку чи рис варять з півтора кілограма крупи, а то й більше.

«На таку «гвардію» як в нас зараз потрібно десь 500-550 пельменів. Ми їх удвох з донькою ліпимо дві з половиною-три години. Нещодавно готували деруни. Для цього почистили два 15-літрових відра картоплі», - провадить Надія.

Побут у них, порівнюючи зі звичайною сім'єю, досить складний та дорогий. За словами подружжя, один похід в магазин по продукти вартує 10 тисяч гривень. Взимку комунальні платежі - 17 тисяч гривень. Степанюки бідкаються, що коштів не вистачає, особливо коли діти хворіють, адже ліки дуже дорогі.

Патронатна сім'я отримує допомогу від держави. На 9 дітей, поки вони живуть у Надії та Олександра, виплачують близько 65 тисяч гривень. Мама як вихователь отримує зарплатню близько 14 тисяч. Державна політика така, щоб таких сімей було більше, тому батьків усіляко підтримують.

Дітей, які потребують тимчасового виховання в Україні в рази більше, ніж можуть охопити патронатні сім'ї (більше 8 тисяч).

За словами регіональної координаторки проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату» Надіїї Скубій, щоб заохотити мам і тат, вони втілюють проєкт, за яким людям надають безплатну побутову техніку й іншу підтримку.

Поки на Волині лише одна патронатна сім'я. В Україні таких майже 300.

Надія Степанюк з власного досвіду каже, що дітей не можна виховувати в інтернатах. Важливо, щоб вони жили в любові, яку може дати тільки сім'я.

Читайте також:

• Сім'я з Волині хоче усиновити трьох дітей іншого подружжя: у чому проблема
• Навчання після канікул: луцька психологиня розповіла, як налаштувати школярів
• Має багато ідей, які хоче втілити з дітьми: на Волині чоловік-вихователь 13 років працює у дитсадку