«А ти знаєш, що у мене більше немає ніжки?»: історія 5-річної дівчинки, яка пройшла окупацію

При перев'язці Марина зажмурює очі — не через біль, вона просто не хоче бачити свою ніжку. Дівчинці усього 5 років. Вона справжня «пацанка», кажуть родичі. Марина обожнює грати в футбол та кататися на самокаті. Навіть вміє самостійно його лагодити. Вдома у Марини є 8 котів. Кожного вона пам’ятає на ім'я. Через війну дитина втратила одну з ніг та залишила мрії стати перегонницею.

Війна прийшла до їх рідного містечка Херсонської області через 2 тижні від повномасштабного російського вторгнення, повідомляють на сторінці лікарні «Охмадит».

Селище потрапило під російську окупацію. Мама дівчинки Наталя розповідає, вони жили без світла, газу, води, зв’язку. Їли запаси продуктів, сусіди готували на багатті, родині ж пощастило — у них був газовий балон. Втім будинок великої родини знаходився в облозі, з усіх боків їх оточили росіяни. Жінки навіть боялися виходити за хвіртку.

За два місяці в облозі уся родина навчилася розрізняти вибухи: будь-то літаки, гради, міномети.

«Моя дитина каже: «о, це вихід, зараз буде прихід». Навіть 5-річна Марина розрізняє ці звуки»,— розповідає мама Наталя. Увесь цей час навколо них точилися запеклі бої. В селі були і поранені, і убиті.

2 квітня також були мінометні обстріли. Підвалу в будинку родини не було, тож ховалися у найбільш захищеній кімнаті посередині будівлі. Але снаряд потрапив саме в неї: залетів через дах У кімнаті було 8 людей. Марина та її мама постраждали найбільше. Дівчинці майже відірвало ногу, а мамі численними осколками пошкодило нижні кінцівки. Обидві стікали кров’ю.

Дідусь зміг витягти онуку з під завалу. На щастя, росіяни не забрали у сім’ї машину, як робили це в сусідів. Тож поранена родина якнайшвидше намагалася дістатися до найближчої лікарні. У їх містечку лікарню розбомбили, тож довелося їхати за 40 кілометрів від дому. Весь час обстріли не припинялися. Марина декілька раз втрачала свідомість. На блок-постах машину також намагалися розстріляти, але родині пощастило.

Першу медичну допомогу Марині надали українські воїни: зробили знеболюючий укол та пов’язали турнікет. Також викликали броньований реанімобіль. Так дівчинка змогла дістатися до Криворізької лікарні №8. Маму ж доправили в інший медичний заклад. Понад 3 тижні вони не бачили одна одну.

Марині ампутували ногу вище коліна, втім, врятували життя. 6 днів дівчинка знаходилася в реанімації, постійно кликала маму, яка лежала в іншій лікарні. Поруч з дитиною завжди була її тітка, яку вона не відпускає від себе досі.

У перший день, коли Марина прийшла до тями та побачила рідну людину, сказала: «А ти знаєш, що у мене більше немає ніжки?». Тітка розповідає, Марина багато плакала та питала: «Чому я? Чому в наш дім залетів снаряд? Чому мені відірвало ногу?»

У лікарні Кривого Рогу Наталі зробили 2 операції. Був ризик, що жінці також ампутують ногу, втім лікарям вдалося зберегти нижні кінцівки. Наталі ампутували один палець на нозі. Поки жінка не може ходити. 25 днів родина лікувалась у Кривому Розі у різних лікарнях. Тепер мама і донька нарешті побачили одна одну. Завдяки співпраці медиків, Микола Кулеба, Save Ukraine / Спасемо Україну маму з дівчинкою було доставлено в Охматдит. Вони продовжують своє лікування у відділенні ортопедії та травматології НДСЛ «Охматдит».

Бабуся та дядько дівчинки досі залишаються в окупованому містечку на Херсонщині. Зараз там продовжуються активні бойові дії. Єдине бажання 5-річної Марини зараз: «Я хочу, щоб це більше ніколи не повторилося».