Боротьба триває: учасниці Жіночої сотні Самооборони Майдану з Волині знову об'єдналися, щоб наблизити перемогу

Свої історії жінки розповіли Спільному.

Вперше побачились і заговорили на пікеті, що влаштували біля Луцької військової частини ще тоді Внутрішніх військ, у лютому 2014-го, коли підрозділ «Беркут» виїжджав на Київ, – розповідає Оксана Нестерчук.

Коли жінки дізналися, що на Майдані розпочалися перші заворушення та бійки, об'єдналися через соцмережі та поїхали у Київ.

«Ми спочатку називали себе Активною частиною. Потім стали Жіночою сотнею, так нас хтось назвав, бо всі так називалися на Майдані. В нас було десь жінок до 15-ти, потім вони почали додаватися», – пригадує Дарина Нагорнюк.

Наші хлопці з майдану пішли на війну в гумових капцях, треба було все, – каже Світлана Кравченко, – і помитися, і побритися, і поїсти щось і одягтися. Додає: це все збирали й передавали.

З того часу боротьба триває, – кажуть жінки. Жіноча Сотня тримає стрій і усі вони й зараз спілкуються, допомагаючи війську у різний спосіб: хтось шиє рукавиці, а Дарина Нагорнюк, Світлана Кравченко та Оксана Нестерчук складають сухпайки та збирають матеріали для будівництва бліндажів.

Чоловіки Світлани і Оксани служать у лавах ЗСУ. Син Дарини – Маркіян Нагорнюк — віддав життя за Україну під час повномасштабної війни. Як і 2014-го цих жінок об'єднує спільна віра в Україну.