Доглядали наче за дитиною: волинське подружжя врятувало лелеку з пораненим крилом

— Вимили, нагодували чорногуза, підв’язали його зламане крильце та помістили у саморобне лігво, а згодом птах освоївся і став ручним, — розповідає історію свого знайомства з молодим лелекою, котрий невдало приземлився, випавши із гнізда, Сергій Калюх.

— У нашого сусіда лелеки звили на подвір’ї гніздо, тож ця пташина звідти. Загалом спочатку їх там було троє. Очевидно після свого першого польоту молодий бузько травмувався. Зустрів я його на початку серпня одного в річці. Дивлюся — ходить буслик, а ліве крило у нього додолу звисає, летіти він не міг. Тоді тепло було, я заліз у воду, взяв його в оберемок й додому поніс. Подзвонили до ветлікаря, аби запитати, як же нам з дружиною бути в такій ситуації. За характерними ознаками відкритого перелому у птаха не виявили, тож зафіксували крило оперенням до тулуба, як і радив лікар. Настелили пернатому сіна у ночвах, а вже на наступний день до свого нового пристанку лелека заходив сам, розуміючи, що він у безпеці, — аналізує поведінку птаха його рятівник.

Лелека отримав ім'я Льолік та став улюбленцем вісьмох онуків подружжя. Здебільшого саме дітлахи цілими днями ловили рибу для птаха. Щоб повернути до повноцінного життя кволого чорногуза, необхідно було добряче постаратися. Тож наступним етапом реабілітації мудрого лелеки стали уроки польотів. Після пережитого потрясіння він заново вчився здійматися в небо.

— Коли виводив його на лужок політати, — продовжує розповідь пан Сергій, — до нього почали приєднуватися його батьки, ті, що гніздилися в сусідів. Втім після проведеного часу з родичами молодий птах вкотре повертався в облюбоване місце, до нашого дому. З кожним днем одужання бузька ставало все помітнішим, гематома поволі зменшувалась. Та попри швидку стомлюваність птах норовив знову і знову піднятися в небо. Нарешті настав день, коли лелека самотужки ров’язав бинтову пов’язку на зламаному крилі і без особливих зусиль злетів у вись. Перелетів ставок і не прийшов тієї ночі на звичне місце, у хлів. Вже наступного дня ми помітили його  самого на гнізді, однак родичів його вже там не було. Але для того, щоб поживитися, він все ще приходив до нас, — тішиться результатом успішної опіки над птахою Сергій В’ячеславович.

Подружжя припускає, що птах навряд чи вирушить бузько у теплі краї на зимівлю, адже недавня рана може стати на заваді. Відтак подружжя з нетерпінням чекає бодай короткого візиту лелеки, аби пересвідчитися, що з ним все гаразд.