Доля не пестила: історія загиблого добровольця Віктора Савчука із Волині

Народився Віктор 25 січня 1984 р. у смт Ратне, там же здобув повну середню освіту, вступив до вищого навчального закладу, але через складні обставини, почав працювати, тому забрав документи із ВУЗу, – розповідають у фейсбуці Янголи на щиті. Ратне.

Працював продавцем і водієм, душа лежала до транспортних засобів.

Ще у 2020 році пішов добровольцем і був зачислений в ряди воїнів військової частини А1008, отримав кваліфікацію старшого водія, оператора зв‘язку протитанкових керованих ракет батареї протитанкового артилерійського дивізіону.

Доля не пестила Віктора, ще будучи дитиною, втратив маму, згодом не стало й батька. 

«Віктор був добрим, спокійним, відважним, не боявся труднощів, які траплялися в житті. Завжди відкликався на прохання побратимів, підтримував у складних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був сиротою, одним із перших пішов добровольцем» розповіла рідна тітка героя.

Похований воїн у м. Камінь-Каширськ. У Віктора залишилася тітка Галина Василівна, дядько Степан Семенович та двоюрідні брати.

Савчук Віктор нагороджений:

• Грамотою за зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм, самовідданість і стійкість проявлений під час виконання службових обов'язків та з нагоди святкування Дня ракетних військ і артилерії.
• Грамотами за старанність, розумну ініціативу, професіоналізм, сумлінне виконання службових бойових завдань з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях.
• Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).