Дуже тішився сином: спогади про загиблого Героя з Волині Петра Дем'яника

Товариші та знайомі Героя згадують його як вірного друга. Сусіди кажуть, що у Петра була добра вдача, не раз він приходив їм на допомогу.  Його односельчанка Любов Дем’яник розповідає, що чоловік помер Героєм, - пише газета Полісся.

- Петро - мій добрий сусід. Ріс на моїх очах. Дитинство проходило, як і у всіх сільських дітей: пас худобу, садив, сапав, полов, косив… Купався в любові батьків. Закінчив школу і знову, як більшість, працював на різних роботах в організаціях міста Каменя-Каширського. Одружився, тішився тим, як підростає син, нині дорослий, 19-річний хлопець. Але склалося так, що вже кілька років проживав з батьком. Тому змушений був і прати, і варити, і консервувати, і допомагати вести господарство. Не сидів, постійно працював, мав грошові доходи. Свою любов дарував синові і батькові. Однак після 24 лютого почалося нове життя, сповнене тривоги і невпевненості у завтрашньому дні, - каже жінка.

У числі перших Петра викликали до військкомату, отримав повістку і пішов захищати Батьківщину. 

-Підтримував тісні зв’язки з родиною. Дзвонив майже через день. Просив близьких опікувати батька. Навіть в окопах вірив, що все складеться добре. Дуже тішився сином, допомагав йому і радів звістці, що скоро стане дідом. Однак не так сталось, як бажалось. Три дні не виходив на зв’язок. Додзвонилися до командира. Він сказав, що Петро на позиції. А ще через три дні дізналися, що загинув. Осиротіла батьківська хата. Непоправне горе увірвалося в родину, село, громаду. Хай його тіло знайде вічний спочинок у рідній землі, а душа упокоїться у Царстві Небесному! Низько вклоняємося нашому Синові-Герою, – розповідає про односельця директор Осівцівського ліцею Любов Дем’яник.

Олександр ПРИЙМАК