Дві доньки зростатимуть без батька: на Волині попрощалися з Героєм Василем Кубським

У четвер, 15 жовтня, попрощатися із Захисником прийшли рідні, побратими, друзі й односельці з Уховецька, де він жив із сім’єю, та Ломачанки, де народився і виріс, інформують у громаді.

У громаді було оголошено жалобу. Упродовж цих днів люди чекали на повернення Захисника «на щиті». Та найважче було його рідним, для яких ця втрата стала непоправним горем.

Василь Кубський народився 3 січня 1991 року в селі Ломачанка. Навчався в місцевій школі, згодом продовжив освіту в Кричевичах, а після цього закінчив Здолбунівський професійний ліцей залізничного транспорту, здобувши фах помічника машиніста електровоза та слюсаря з ремонту рухомого складу. Працював за спеціальністю в Ковельському депо.

У 2012 році Василь одружився та переїхав до Уховецька. Тут разом із дружиною Ольгою виховував донечок. Коли почалася повномасштабна війна росії проти України і Василь майже відразу став до лав захисників, дівчатка були ще зовсім маленькими. Нині Яні 12 років, а Ярославі — 7. Найважче усвідомлювати, що вони зростатимуть без батькової любові, турботи й підтримки, а попереду в них буде стільки подій, радістю від яких уже не зможуть поділитися з татом…

Саме 9 березня 2022 року Василя мобілізували до  Державної прикордонної служби України. Він служив на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії — старшого радіотелеграфіста групи зв’язку 1-го прикордонного загону (військова частина 9937). Вірний військовій присязі, українському народові та Батьківщині до останнього подиху, сержант Василь Кубський загинув 11 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Піщане Чугуївського району Харківської області.

Війна обірвала життя Василя Кубського, але не зможе стерти пам’ять про нього — людину, яку любили за доброту, відкритість і щире ставлення до інших.

Саме таким його згадують рідні, друзі та знайомі. Він умів знаходити спільну мову з людьми, був товариським, привітним, не шукав конфліктів. Про його характер найкраще свідчать слова сестри Катерини, яка зізналася, що не знала добрішої людини. Так само відгукуються про Василя його друзі та знайомі. Згорьована матір Лілія Петрівна, яка подякувала усім, хто сьогодні прийшов попрощатися з її кровинкою, наголосила, що кращого сина годі уявити і що невимовно пишається ним. 

Чин відспівування відбувся у місцевому храмі Православної церкви України. Після молитви воїна поховали на кладовищі в Уховецьку з усіма релігійними та військовими почестями.

Під час прощання сільський голова Віталій Кашик висловив співчуття родині та наголосив, що втрата Захисника — невимовний біль для всієї громади:

«Василь назавжди залишиться в пам’яті всіх, хто його знав, добрим, щирим, усміхненим, відкритим до людей. Люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином, братом, онуком і вірним другом. А для всієї України та нашої громади він назавжди залишиться Захисником і Героєм, який віддав своє життя за свободу й майбутнє рідної землі, за мирне життя кожного з нас».

У невимовній скорботі дружина Ольга, донечки Яна та Ярослава, батьки Лілія Петрівна й Ярослав Степанович, сестра Катерина, брати Роман і Максим, бабуся Євгенія, дідусь Степан, численні родичі та друзі.

Колодяжненська громада розділяє біль родини та висловлює щирі співчуття всім, хто знав і любив Василя.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника. Світла пам'ять Герою!