«Хлопець прокричав: «Слава Україні!». Його застрелили», – захисник Маріуполя з Волині про бої, катування у полоні й сили продовжувати боротьбу

Ігор – військовослужбовець Національної гвардії України. Він родом з Волині. Хлопець навчався у медичному коледжі й здобув спеціальність «фельдшер».

Після навчання Ігор отримав повістку й потрапив на строкову військову службу до лав Національної гвардії у місто Мелітополь. З перших хвилин повномасштабного вторгнення його підрозділ отримав наказ захищати Маріуполь. Історію воїна розповіли на сторінці Військової частини 1141 Національної гвардії України м. Луцьк.

«Мій підрозділ займався розвідкою. В основному ми працювати групами: заходили впритул до ворога, виявляли їхнє розташування та координували вогонь нашої артилерії по їхніх позиціях. Ворог постійно шукав можливості йти вперед, але натрапляв на наших хлопців. В одному з таких завдань я отримав контузію, а мого командира було поранено», – пригадує гвардієць – «Командир був дуже хорошою людиною. Коли розпочалися бойові дії він нам сказав: «Хлопці, будемо битися до останнього. За жодних умов я вас не покину». На жаль, наш командир загинув. При евакуації з Маріуполя вертоліт в якому він летів збили рашисти».

Бійці Національної гвардії захищали місто до останнього. Бої продовжувалися практично в повному оточенні. Почали закінчуватися набої й бійцям поступила команда прориватися з оточеного міста. Проте вирватися з Маріуполя хлопцям не вдалося. Вони потрапили в полон.

«Нелюди били нас дуже сильно і безжально. Порозбивали голови, все було в крові. Коли нас везли в лікарню, мені приставили пістолет до скроні та сказали, якщо я буду там скаржитися на здоров’я, то з лікарні назад не повернуся. Пізніше нас відвезли в Оленівку, – розповідає гвардієць – В колонії місцева охорона влаштувала нам, так званий, «гарячий коридор», яким ми навприсядки бігли, а вони били нас палками. Пригадую такий момент. Коли привезли чергову групу полонених і гнали їх по цьому коридору, то один із хлопців не витримав і прокричав – «Слава Україні!». Його відразу застрелили».

Ігор понад рік був у полоні, допоки його, разом із побратимами, не визволили при черговому обміні. Пройшовши реабілітацію хлопець вирішив продовжити службу в одному з волинських підрозділів Національної гвардії.

Більше про історію гвардійця, що до останнього захищав Маріуполь, пережив полон і катування й повернувся на службу, дивіться у сюжеті.