«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

Україну сколихнула хвиля підліткових суїцидів. Чому підлітки зважуються на самогубство? Чи є «прапорці», що сигналізують оточенню про те, що вони можуть здійснити цей крок? Як говорити з підлітками? Про це розповідає психологиня мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам від домашнього насильства та гендерно зумовленого насильства Надія Бруяка.

Україна займає 9 місце у світі за кількістю підліткових самогубств. Останнім часом випадки суїциду почастішали. Нагадаємо, 16 серпня дві 12-річні дівчинки вистрибнули з вікна багатоповерхівки у Дарницькому районі Києва. 2 жовтня – у Голосіївському районі Києва зведені брат та сестра викинулися з 24 поверху, транслюючи це на відео у соціальній мережі. 4 жовтня у селі Звірів Підгайцівської громади Луцького району 14-ти річний хлопець покінчив життя самогубством. 9 жовтня - також подвійне самогубство у столичному житловому масиві Троєщина: дві 17-річні дівчини зістрибнули з недобудови.

Аби дізнатися про найпоширеніші причини підліткових самогубств та чи можливо розпізнати «червоні прапорці» у поведінці своєї дитини, журналісти ВСН поспілкувалися із луцькою психологинею мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам від домашнього насильства та гендерно зумовленого насильства Надією Бруякою.

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

- В Україні почастішали випадки підліткових самогубств, чому вони зважуються на такий вчинок?

- Ми всі знаємо, що таке підлітковий вік. Це період емоційних перепадів та тунельного мислення, тож коли підлітки відчувають певний душевний біль, то знаходять для себе вихід у формі суїциду. Вони не думають про наслідки, для них це спосіб припинення страждань.

У нас є такий стереотип - якщо батьки почнуть говорити з дітьми про суїцид, то наштовхнуть їх на бажання це зробити. Тобто замість того, щоб обговорити та дізнатися позицію дитини - проблему замовчують. А якщо вже говорять про суїцид, то у каральній формі. Батьки кажуть одразу: «суїцид - то найбільший гріх». Але то не та форма розмови, при якій можна дізнатися, що у дитини в голові. Тож суїцид не варто боятися обговорювати, про це слід говорити, щоб знати, що підліток думає стосовно цього. 

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

- Які проблеми найчастіше спонукають підлітків скоїти самогубство?

- Найчастіше - це нерозділене кохання, цькування, невизнання або насмішки у колективі, байдужість та нерозуміння з боку батьків, наслідування кумирів. А також кризові моменти, наприклад, розлучення батьків або смерть когось із рідних. 

Суїциди часто скоюють в афективному стані, коли душевний біль настільки глибокий, що підлітки не бачать іншого виходу. Також є планомірні суїциди, тобто ті, які сплановані. Батьки лише потім, аналізуючи, розуміють, що в поведінці дитини були «прапорці», що давали зрозуміти про її наміри.

Потрібно пам'ятати, що у мозок у підлітковому віці ще недостатньо сформований, тобто підлітки до кінця не розуміють наслідків своїх дій, що суїцид - то вже назавжди. В декого є «магічне мислення», наприклад, що потім вони оживуть, або ж їх врешті врятують тощо.

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

- За якими ознаками можна розпізнати, що дитина готується скоїти самогубство? Які ці «тривожні дзвіночки» у її поведінці?

- По - перше, це слова: «Я вже не можу, життя - це біль» тощо. Також існує міф, що якщо дитина говорить про суїцид - вона його не скоїть, адже якби дійсно хотіла, зробила б. Це неправда. Якщо батьки почули такі вислови - потрібно звернути на це увагу та дізнаватися, але не звинувачуючи підлітка. Не «що з тобою, я переживаю», а «чому в тебе виникли такі думки?».

По - друге, різка зміна поведінки: з життєрадісної та комунікабельної дитина перетворюється у замкнуту; починає надавати перевагу не живому спілкуванню, а віртуальному. Або була спокійна, а стала агресивною. Є ще такий дзвіночок, коли дитина починає віддавати, дарувати свої улюблені речі. Це є своєрідний ритуал прощання. 

Також зараз є багато віртуальних спільнот, в яких романтизують суїцид. Там акцентують увагу на своєрідних ритуалах, а не на їх наслідках.

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

- Чи були у вашій практиці випадки, коли дитина знаходилася під впливом таких спільнот?

- У мене була клієнтка, яка входила до такої спільноти, припустимо «Стань феєю». Там були завдання, наприклад, першого дня пройти по годинниковій стрілці свою кімнату 15 разів, а далі - зайти на кухню та ввімкнути газ. Лягти спати і чекати другого дня та наступного завдання. Діти не задумуються, що другого дня вже не буде, їхня увага перемикається на виконання завдань та очікування наступних вказівок. Пощастило, що тато клієнтки відчув запах газу та вимкнув його. Батькам обов'язково потрібно глибше цікавитися життям своїх дітей.

- Як правильно контролювати соціальні мережі дитини? Щоб це не було грубим втручанням та порушенням її особистого простору?

- Однозначно не обманювати, нишком перевіряючи телефон дитини та не псувати довіру, адже потім буде важко налагодити контакт. Не забирати телефон, адже це їхній особистий простір, який є дуже важливим. Потрібно підписуватися на їхні сторінки, екологічно, зі сторони. Звертати увагу на нік, під яким дитина зареєстрована, на її дописи, у яких групах перебуває тощо. Загалом віртуальне спілкування стирає грань між дійсністю і нереальністю, тож для підлітків важливим є саме живе спілкування, його потрібно примножувати. 

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

- Якщо батьки помітили зміни в поведінці дитини та натяки на можливе вчинення самогубства, як їм діяти?

- В жодному разі не карати, не лякати наслідками, не знецінювати, не порівнювати. Питати. Задавати відкриті питання, аби шукати варіанти. Наприклад, а як би вийшов з цієї ситуації твій друг або кумир? Щоб розширити обсяг думок дитини і направити їх в інше русло. Показати, що є не тільки один вихід з тієї чи іншої ситуації.

Постійно цікавитися життям дитини, обговорювати важливі для неї теми, казати: «я поряд, ти можеш розраховувати на мою підтримку». За необхідності, звернутися до психолога.

«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства«Вони іноді думають, що потім оживуть», - луцька психологиня про підліткові самогубства

- Є такий стереотип, що людина, яка ходить до психолога - хвора. Ця тема ніби табуйована, на відміну від західних країн, де піклуватися про ментальне здоров'я, як і про фізичне - норма. Чи почали частіше звертатися люди до психологів?

- Дійсно, чомусь у людей є почуття сорому, якщо мова йде про звернення до психолога. Особливо, якщо це стосується їхньої дитини та її думок про суїцид. Але варто розуміти: думки про суїцид - то не хвороба, то вчинок. І якби люди частіше сприймали це як вчинок - частіше би зверталися до психологів. 

Читайте також:

Можливо зацікавить