Чотири весільні короваї довелося ділили на кладовищі: історія молодого Героя з Волині

Його історію розповіли на сайті Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій.

У 2008-2009 роках навчався у Волинському технікумі Національного університету харчових технологій, за спеціальністю «Електромеханік з обслуговування та ремонту ЛОМ».

Як пригадують викладачі коледжу: «Михайло був досить відповідальним учнем. Він хотів навчитися ремонтувати комп’ютерну техніку і знайти хорошу роботу. Був неконфліктний, веселий, з почуттям гумору хлопцем. Ставив мету і намагався досягнути її».

У 2010 році був призваний на військову службу до Збройних сил України. Службу проходив у Повітряному командуванні «Захід», командний пункт, військове містечко Липники.

З початком війни на Сході України у 2014 році, був призваний за частковою мобілізацією до Збройних сил України. Перебував у найгарячіших точках АТО, за що отримав нагороду «Учасник бойових дій». В 2015 році був демобілізований.

Повернувся додому змужнілий, із зовсім іншими поглядами на життя. Але пройшовши страшні випробування на війні і побачивши ціну життя не зміг знайти себе у мирному житті. Вирішив повернутися назад служити. Батьки були проти, але не перечили сину.

Йому подобалася військова служба і 30 березня 2016 року він уклав новий контракт зі Збройними силами України. Пройшов перепідготовку в 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного в с. Старичі Львівської області.

Після навчання знову побував у зоні АТО, зокрема, в селищі Станиця Луганська у складі 3-го батальйону 14 Окремої механізованої бригади.

Здавалося уже кінець війні. І можна вже втілювати свої мрії у дійсність. Знайти хорошу роботу, одружитися.

Але 24 лютого 2022 року перекреслило всі плани. І Михайло, як патріот України, пішов боронити рідну землю від окупанта. «Мій обов’язок: захищати Україну від ворогів!» – кредо загиблого Героя.

Загинув Михайло 27 березня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання у селі Благодатне на Миколаївщині.

Чин поховання загиблого військовослужбовця відбувся 2 квітня 2022 року. Церемонію прощання священнослужителі здійснили на подвір’ї батьківської хати загиблого воїна. Бійця відспівали у Свято-Троїцькому храмі села Городище та він був похований на кладовищі села Шклинь.

Попрощатися із воїном прийшло не тільки люди із села, але і з навколишніх сіл. Багато було молоді. Михайло так і не встиг створити сім’ю. Весільні короваї, яких було аж чотири, розділили на кладовищі. Так і скінчилося земне життя Героя, вже ніколи він не прийде до рідної домівки. Тільки батьки будуть ходити на могилу сина і носити йому квіти, а він буде спостерігати за ними із неба.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та відповідно до Указу президента України від 3 травня 2022 року №292/2022 солдата Ліщину Михайла нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Читайте також: