До нього їхали навіть зі Швеції: історія цілителя діда Зосима з Волині, який «лікував енергетикою»

Історію унікального довгожителя та те, як він цілком випадкого відкрив у собі несподіваний дар, розповідає Вісник. 

Анатомії людини не знав, а вивчив за книжкою

Зосим Вікторович – простий сільський чоловік. Працював у сфері зв’язку, коли ще було проводове радіо, потім стаціонарні телефони обслуговував. Любив бджіл, доглядав власну пасіку, досліджував історію рідного села, яке в 1943 році було спалене німцями. Ніяких особливостей за собою не помічав, поки одного разу не відвідав виставку в Луцькому Будинку техніки, де розповідали про НЛО та позаземне життя.

– Десь шістдесят років тоді мав. Роботи небагато було, то відпросився у начальства на виставку. Одні сміялися з цих видумок, а мені було інтересно. Особливо зацікавили незвичні картини, які ніби відкривали особливий дар людини. Копію однієї я купив, а коли прийшов додому, провів над нею рукою, то відчув тепло. З того все й почалося, – розповідає 98-річний дідусь Зосим.

Нині він і не пригадає, кому першому допоміг. Але слава про незвичайну силу чоловіка швидко розлетілася селом, потім областю та й по цілому світу. Люди, які вилікувалися, переказували про диво зцілення одне одному. Така реклама працювала найкраще. Під хатою почали збиратися черги.

– Я ставив людину біля ікони Миколая Чудотворця, яка перевезена із Сумщини, – показує на заквітчаний рушниками образ у куточку. – Її подарували прабабусі Марфі на весілля. Людина стояла навпроти мене, а я сідав на крісло й заплющував очі. Тоді у мене відкривалося, як то кажуть, «третє око». Я бачив образ пацієнта. Коли з’являлися темні плями на якомусь місці, значить, той орган хворий. Починав думати про нього, розганяв темноту, так, як вітер розганяє хмари. Бачив просвіток, то розумів, що людині стане легше. У моєму розумінні біль – це порушення рівноваги в тілі. Збивається баланс біотоків.

Це непросто пояснити тим, хто не вірить. Попробую простіше сказати: якщо збирається багато негативу, а позитив не приходить, от і вражається якийсь орган. Кожне живе тіло має свою ауру, яку треба очищати. Я вмів це зробити. У молодості вчився у технікумі на зв’язківця. Ясне діло, мало, що знав про наші внутрішні органи. Вже коли відкрився дар, невістка подарувала мені хорошу книжку «Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології». І я в ній шукав ті органи, які бачив у своїй свідомості.

Звичайно, нам не просто зрозуміти всю суть та глибину такого процесу лікування. Все здається дивним, незвичним, нереальним… Та черги біля хати підтверджували: невідомо як, але дід Зосим допомагає.

Список хворих зберігає досі

Десь із 1993 року і до 2020-го приїжджали до нього люди. Багато діток малих привозили. Кому вистачало одного разу, а бувало по кілька разів на прийом добиралися. Але й були такі, що їхня постать ніби туманом оповита, тоді цілитель казав: «Я вас не бачу, і допомогти не можу».

– У день міг прийняти 12 людей, але було й більше, то дуже важко ставало. Нічого не бачив, за голову тримався, боліла крепко, – пригадує пенсіонер.

У 2009 році до батька переїхала дочка Валя. Нині мешкають удвох.

– Не раз і мені допомагав. Батько руками проведе, де болить, і легше стає, – приєднується до розмови дочка. – Приїжджали до нього не тільки з усіх куточків Волині, а й з Польщі, білорусі, Молдови, Грузії, навіть зі Швеції були. Так добра слава між людьми розходилася. Багато вітань щороку батькові присилали зі святами. На знак вдячності, що поміг. Пам’ятаю, одного маленького хлопчика вилікував, Сашком звати, він зубним лікарем робить, то до 2002 року ще надсилав листівки дідові. Приїжджала молода жінка, яка мала дві матки й не могла завагітніти. Батько провів сеанс, і згодом вона, щаслива, повідомила, що народила дитинку.

Валентина Зосимівна виносить із кімнати кілька товстих, великих зошитів, де чітко записано прізвище, ім’я відвідувача, з якого міста, з якими проблемами звертався. Цитуємо деякі:

– «Альберт П. з Луцька. Зоб третього ступеня. Знімав назад, вверх і на розсіяння на низ».

– «Степан Я. Володимир-Волинський. Вузол простати 5 мм. Знімав. Зразу тяжко, після пішло чисто. Права нирка низ пісок, бачу затемнення. Видно добре. Очистив».

– «Галина І. Дубенський район, Рівненська область. Защемлення третього лівого нерва між тазом і попереком, дає у ліве стегно, видно добре. Знято».

У цих коротеньких реченнях ціла історія оздоровлення хворих. Дід Зосим підрахував, що за роки прийомів у нього побувало понад три тисячі людей. Про унікального цілителя написав та видав книжку молодий односельчанин Анатолій Левчук. Він провів паралелі між минулим Баєва та сучасним, записав краєзнавчі спогади Зосима Мельничука, який був місцевим активістом, брав участь в художній самодіяльності, співав у церковному хорі. Ще до 94 років дід Зосим доглядав пасіку, викачував мед. Зараз цією справою займається внук Ігор.

– А своє вміння бачити «третім оком» передали комусь? – запитую.

– Хотілося б, але кому? То такий дар має сам прийти, – переконаний дід Зосим.

Руслана СУЛІК,

Волинська область

Читайте також: 

• Від рушників до сорочок: волинська майстриня створила понад 500 виробів у давній техніці
• Волинянка показала унікальну вишиванку, що об’єднала шість поколінь однієї родини
• Краса в кожній пелюстці: волинянка створює унікальні композиції зі стрічок