«Мріють повернутися додому»: сімʼя з Херсона знайшла прихисток на Волині

«Мріють повернутися додому»: сімʼя з Херсона знайшла прихисток на Волині

Майже два роки на Волині проживає сімʼя Гарусів з Херсона. У цих людей, як і в тисяч інших вимушених переселенців, Росія забрала можливість бути вдома, зустрічатися з рідними та друзями, гуляти знайомими з дитинства вуличками, бути в безпеці. Утім, Гаруси мріють попри все повернутися додому. 

Про це розповідають у Нововолинській громаді.

Людмила з чоловіком та двома доньками покинули рідний Херсон у перші дні повномасштабного вторгнення. Переїхали до батьків чоловіка у селище Велика Олександрівка на Херсонщині, сподівалися там буде тихо. Однак за два тижні росіяни були в селищі.

Місяць родина прожила в окупації.

Дивом вдалося виїхати, спочатку в Чернівецьку область до родичів, пізніше на Волинь у селище Благодатне.

Людмила Гарус пригадує той жах, який довелося пережити:

«Ми сиділи в підвалі, не знали – вийдемо ми з нього чи ні. Російські солдати їздили через село, місцеві казали, що розстрілювали, хто не зупинявся. Бувало меблі двигтіли від вибухів. Коли переїхали сюди, усі люди допомагали продуктами, хто що міг, те й давав, підтримували нас». 

З травня 2022 року сімʼя проживає у Нововолинській громаді. Волонтери допомогли знайти житло, мешканці надали речі та продукти харчування.

Найважче, каже мама, переїзд перенесли донечки Єлизавета та Крістіна. 

Єлизавета Гарус зі сльозами на очах розповідає, як було важко морально, дуже переживала, не хотілось їхати, каже, що дуже сумує за домівкою.

Молодша сестричка Крістіна зізнається: «Тут жити можна, але сумно, бо дуже багато друзів лишилось у Херсоні».

Квартира Гарусів у Херсоні ціла, однак підїзд був затоплений після підриву Каховської ГЕС. 

У Благодатному Людмила з чоловіком знайшли роботу, донечки навчаються у ліцей №9. Але сімʼя щодня мріє про перемогу України та повернутися у мирний Херсон.

«Я, звісно, хочу повернутися додому, маю на це велику надію. Тут тихо, спокійно, затишно, добрі люди, всі допомагають, але всерівно хочеться додому. Розумію, що там розруха, можливо і не буде і роботи, але хочеться у рідні стіни», - каже пані Людмила.

Більше - у відео. 

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Через два роки після загибелі на Волині проведуть в останню путь Героя Євгенія Супенка

Через два роки після загибелі на Волині проведуть в останню путь Героя Євгенія Супенка

У 70 років двічі тікали від війни: як подружжя пенсіонерів із Краматорська знайшло прихисток на Волині

У 70 років двічі тікали від війни: як подружжя пенсіонерів із Краматорська знайшло прихисток на Волині

На Волині у приміщенні гімназії планують облаштувати житло для переселенців за 16,7 мільйона

На Волині у приміщенні гімназії планують облаштувати житло для переселенців за 16,7 мільйона

Два роки вважався зниклим безвісти: підтвердили загибель Героя з Волині Євгенія Супенка

Два роки вважався зниклим безвісти: підтвердили загибель Героя з Волині Євгенія Супенка

Загибель підтвердила ДНК-експертиза: на Волині попрощалися із Захисником Василем Петровим

Загибель підтвердила ДНК-експертиза: на Волині попрощалися із Захисником Василем Петровим

13 дорослих і троє дітей живуть у колишній школі на Волині: в яких умовах мешкають переселенці
фото

13 дорослих і троє дітей живуть у колишній школі на Волині: в яких умовах мешкають переселенці

Після підтвердження ДНК на Волині поховають Героя Василя Петрова

Після підтвердження ДНК на Волині поховають Героя Василя Петрова

«Мріємо про вищу лігу»: команда баскетболісток з Волині шукає підтримки меценатів та готується до нового етапу змагань

«Мріємо про вищу лігу»: команда баскетболісток з Волині шукає підтримки меценатів та готується до нового етапу змагань

На Волині матір провела в останню дорогу другого сина-Героя, який загинув на війні

На Волині матір провела в останню дорогу другого сина-Героя, який загинув на війні