«Маємо 10 хвилин, щоб дістатися до пацієнта»: історія подружжя фельдшерів луцької «швидкої»

Тетяна Савчук розповіла Суспільному, що за робочу зміну виїздить на 9-11 викликів. Робоча зміна у фельдшерки екстренки триває 24 години, працює добу через чотири.

Перед викликом обов'язково перевірити справність обладнання

На роботу приходить на 8 годину ранку. І одразу, каже, йде перевіряти автомобіль швидкої, який закріплений за її бригадою.

«Перевіряю обладнання: дефібрилятор, електрокардіограф, наявність кисню в машині, ящик з медикаментами. Все справне, все наявно, забезпечено. В нас все готове до роботи. Очікуємо на перший виклик», — говорить Тетяна Савчук.

На виклики фельдшери чекають у кімнатах відпочинку. Там є спеціальні планшети, де в реальному часі відображаються виклики, які опрацьовують колеги.

«Ми маємо дивани, де можемо відпочити між викликами. Стіл, де ми заповнюємо виїзні картки. Поки очікую виклик, то бачу на планшеті, що мої колеги госпіталізують з підозрою на гострий мозковий інсульт 72-річного пацієнта», — розповідає фельдшерка.

Династія фельдшерів екстренки

Тетяна каже, що дуже любить свою роботу і мріяла про неї із дитинства, бо у "швидкій" фактично виросла.

З майбутнім чоловіком познайомилася під час навчання у Ківерцівському медколеджі. Він на два роки старший, розповідає Тетяна, тому пішов в екстренку першим, а вона — за ним.

«Я цим живу, мені тут цікаво! Тут працювали мої батьки, а тепер ми з чоловіком. Стараємося у відпустку ходити разом, вихідні теж мати разом», — каже Тетяна.

Зі слів Тетяни Савчук, під час пандемії Covid-19, вона працювала у ковідній бригаді.

Роботи більше через повномасштабну війну

Тобто, була закріплена за викликами пов'язаними із високою температурою тіла у пацієнтів та підтвердженим коронавірусом.

«Ми постійно працювали у захисних костюмах та респіраторах для власної безпеки. В такому екіпіруванні було складно фізично працювати. Спочатку обслуговувати такі виклики було страшно. В мене вдома була маленька дитина та батьки й не хотілося їх наражати на небезпеку. Але відмовитися і сказати: "я не поїду" ми не мали права», — пригадує фельдшерка.

З початком повномасштабної війни, розповідає, кількість викликів збільшилася.

Це тяжко морально

Каже, що під час повітряних тривог та обстрілів люди частіше викликають екстрену меддопомогу.

Звертаються зі скаргами на підвищений тиск або із симптомами гострого інсульту.

«Дуже багато є гострих реакцій на стрес, неврастеній. Літом тоді, коли був в Луцьку приліт у напрямку підстанції, я особисто туди виїздила і бачила осколкові поранення чоловіка, надавала йому першу медичну допомогу. Це дуже тяжко було морально, бо це війна», — пригадує Тетяна.

Зі слів Олександра Савчука, коли дружина надавала медичну допомогу пораненим внаслідок обстрілу, то дуже хвилювався за неї.

Сам чоловік тоді працював на проспекті Відродження, де уламки безпілотника пошкодили житловий будинок.

«В мене був легший випадок, а в дружини складніший. Звісно, що переживав за неї. Ми інколи їздимо разом в одній бригаді, але стараємося окремо. Щоб, якщо якесь ДТП , чи ще щось станеться в дорозі», — говорить чоловік Олександр Савчук.

В межах міста в бригади швидкої є 10 хвилин, щоб дістатися до пацієнта, а за межами — 20, розповідає про нормативи Олександр. З його слів, він не пам'ятає випадків, щоб його бригада не вкладалася у цей час.

Читайте також: 

• Медичне диво: судинні хірурги врятували волинянку, яка мала лише 1% шансу вижити
• П'ятеро осіб потрапило в лікарню: на Львівщині фіксують рідкісний вірус