Понад 20 років займається писанкарством: майстриня з Луцька створює великодні яйця за давніми зразками

Майстриня створила писанку, характерну для сіл Любомльщини, взірець якої знайшла у польському часописі "Щорічник Волинський" 1930 року, пише Суспільне.

За словами писанкарки, для цієї писанки достатньо мінімального набору фарб — жовтої та червоної. Раніше яйця фарбували природними барвниками, нині ж частіше використовують анілінові або харчові.

"З давніх-давен фарбували писанки природніми барвниками, згодом ця традиція віджила. Ми пишемо аніліновими або харчовими барвниками", — розповіла писанкарка.

Перед початком роботи яйце ділять на частини, наносять орнамент і працюють із воском за допомогою спеціального інструмента — писачка. Основні елементи мають символічне значення.

"Ромби означали у наших предків землю з перехресними лініями, і вони вважали, що ромби несуть добробут, несуть врожай", — каже Оксана Самчук.

У візерунку також використовують "сосонку", яка символізує здоров’я і достаток, а також "безкінечник" — знак плину часу і безперервності творення світу.

Писанку створюють поетапно: спершу наносять віск на ті ділянки, які мають залишитися білими, потім яйце занурюють у фарбу. Перед фарбуванням його на кілька секунд опускають в оцет — це очищає поверхню і допомагає фарбі краще вбиратися.

Після першого фарбування у жовтий колір роботу продовжують — знову наносять віск і занурюють яйце у червону фарбу. Згодом віск обережно знімають, підігріваючи писанку біля вогню.

"Писанка це – натхнення, це спокій. Ти занурюєшся в неї повністю, вона не терпить поспіху, ти мусиш зупинитися на хвилинку, зосередитись, подумати про ті лінії, що ти намагаєшся передати. Писанка це ніби письмо, ніби прохання", — ділиться жінка.

 Кожен колір у писанці має своє значення: білий символізує чистоту, жовтий — сонце і пробудження природи, а червоний — відродження та життя.

Зі слів майстрині, писанки в Україні створювали не лише до Великодня, а й до Різдва, а також на так званий Навський Великдень — у пам’ять про померлих. Їх використовували як обереги: першу писанку могли класти в землю під час посіву або в вулик.

Після завершення роботи писанку кладуть до великоднього кошика. Майстриня додає: традицію писанкарства вона досліджувала самостійно — вивчала літературу, переймала досвід інших і намагається популяризувати це мистецтво.

"Кажуть, що поки пишуть писанки, доти існує світ", — розповідає писанкарка.

Читайте також:

• Прикрашає петриківським розписом: волинянка перетворює паски на витвори мистецтва
• Найскорботніший день року: чи можна пекти паски у Страсну п’ятницю і що категорично заборонено робити