«День починається з трагедії»: лучанин понад 20 років працює судмедекспертом

Суспільному лучанин зізнався: судмедекспертом не мріяв бути, став ним випадково.

«Не стільки боявся, скільки досить специфічна робота»

«Закінчив інтернатуру і у 2001 році прийшов сюди (у морг) працювати. Що це за професія, чесно кажу, я не знав, — каже Олександр Хомич. — Як прийшов, то, звичайно, не стільки боявся, скільки досить специфічна робота».

У професії лучанин уже понад 20 років. Нині обіймає посаду завідувача Луцького відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових судово-медичних експертів. Зізнається: ніколи не думав у житті займатися чимось іншим.

«Тебе життя налаштовує на це. Ти або не працюй тут або мусиш це все витримувати і робити, — говорить судмедексперт. — Тут дуже філософськи відносишся до цього. Тут розкриваються всі людські чесноти на 100%. Тут бачиш емоції людини без фільтрів. І, повірте, що вони не такі, як ми про це думаємо».

«Ти можеш не говорити, але ти співчуваєш всередині»

У час повномасштабної війни в Олександра Хомича як судмедексперта змінився формат роботи. Окрім цивільних, у морг привозять тіла загиблих військовослужбовців та репатрійованих бійців в рамках обміну з РФ.

«Якщо я про себе буду казати, то морально мені важко. День починається з трагедії, день починається завжди з плачу, з крику, з різних негативних емоцій і ти хочеш — не хочеш, вони все одно через тебе проходять. Це дуже важко», — зізнається медик.

 

Тому планує свій робочий день, щоб далі можна було продовжувати працювати.

«Словами це не передати. Тому що військові — це емоції, військові — це трагедія. Їх забирають і поховання організовують військові. Поховання, можливо, кожен день і не одне. Тут постійно перебувають родичі. Емоції часто зашкалюють, — каже судмедексперт. — Ти можеш не говорити, але ти співчуваєш всередині. Бо мало зараз є родин, в яких хтось не воює. І у всіх наших працівників в кожного хтось є. Тут їм дуже важко».

Робота з репатрійованими тілами загиблих бійців

Олександр Хомич говорить: попри реалії часу, щодня повинен робити свою роботу, а емоції залишити іншим людям.

«Ти сюди приходиш і ти знаєш, що робиш. Ти повинен визначитись з причиною та часом настання смерті, з тілесними ушкодженнями й з іншими питаннями, які можуть задавати слідчі, — каже судмедексперт. — Звичайно, на манекенах було б краще працювати. Але там ти відключаєшся. Тобі не хочеться нічого коментувати, ти просто повинен зробити, вийти й видати результат».

 

У роботі з репатрійованими тілами загиблих військових — акцент на ідентифікації тіл, розповідає медик.

«Обставини загибелі й час настання смерті встановити не те що важко, а практично неможливо. Тому що тіла знаходилися в різних умовах, плюс вони заморожені, — говорить Олександр Хомич. — Це не звичайна робота і не звичайне експертне дослідження. Воно відрізняється від того, що ми робимо кожен день на цивільних».

 

«На час війни наша робота почала цінитися»

Нині у роботі з ідентифікацією тіл інтегрують нові методи дослідження. Але без команди тут нічого не зробити, наголошує завідувач Луцького відділу судмедекспертизи трупів.

«Вік працівників у нас досить солідний, особливо це лягає на плечі молодшого персоналу. У нас жінки і чоловіки, вік яких 60 і більше. Скільки вони ще зможуть працювати — це питання. Серед експертів вік також середній — 50 з хвостиком. Тобто, молодих людей тут практично нема. Наскільки ще кого хватить, то важко сказати», — каже Олександр Хомич.

 

З його слів, не так просто підготувати експерта: потрібен час і мотивація для людини.

«Бачите, наша робота коштує досить дешево. А на час війни наша робота почала цінитися досить дорого. Маємо надію, що ми будемо достойно і цінитися, і вартувати», — говорить судмедексперт.

 Олександр Хомич додає: поки його робота комусь допомагає та приносить результат, це є мотивація для подальшої праці.

Читайте також:

• За 35 років врятували понад 10 тисяч немовлят: історія відділення для новонароджених на Волині
• Три маленькі серця - одна велика родина: з Волинського перинатального центру виписали трійню
• Не чекав поки «пройде саме», а викликав швидку: на Волині медики врятували пацієнта з інсультом