Вперше після 2,5 років полону: до рідного селища повернувся 23-річний воїн з Волині

Про це військовий розповів Суспільному. 

«Ми гуляли хвилину чи 30 секунд — природи я там не бачив»

Волинянина Олександра Люфта звільнили з російського полону 6 травня цього року в рамках 64-го обміну між Україною та Росією.

«Перебуваючи у полоні 2,5 роки, ми дуже мало гуляли там. Ми гуляли хвилину чи 30 секунд — природи я там не бачив. І коли я повернувся з полону, я просто роздивлявся землю, природу, все зелене, класне», — каже Олександр Люфт.

Говорить: до повноліття п'ять років виховувався у дитячому будинку. Коли батьки померли, хлопця взяла на виховання прийомна сім’я, у якій прожив 13 років. Далі — Львівська військова академія, але навчання, зі слів Олександра, не подобалося. У 2019 році уклав контракт із ЗСУ і потрапив до однієї із десантно-штурмових бригад. Там волинянин відслужив три роки, у травні 2021 року звільнився.

«Хотів спробувати себе у цивільному житті, поїхав у Київ на роботу. У 2022 році почалась війна. 1 липня 2022 року я пішов добровольцем на мобілізацію. Пройшов курс молодого бійця. Потім я відправився у Харківську область, Куп’янський напрямок», — пригадує військовий.

«Особливі "подяки" давали татуйованим людям»

Олександр служив розвідником в окремому взводі однієї із механізованих бригад. У російський полон потрапив у селі Піщане на Харківщині.

«Сказали, аби ми постояли 3-4 дні, а нас потім поміняють. Коли нас приїхали міняти, почався бій і один я із позиції залишився живий. Вони (росіяни) взяли нас в кільце, спочатку артилерія стріляла, потім почались контактні бої, — каже волинянин. — У мене була контузія, мене хвилею знесло, я вдарився головою, в мене був перелом черепної кісти». 

У полоні Олександр Люфт перебував у фільтраційному таборі з жахливими умовами. З його слів, українських військовослужбовців називали спецконтингентом.

«Вони кажуть: бандера, ви їсте дітей, ґвалтуєте, вбиваєте, — розповідає Олександр. — Будь-який вхід, вихід, руки на спину, голова внизу. І так ходиш. Особливі "подяки" давали татуйованим людям. В мене автомат на шиї, це я набив у 19 років. В кого є татуювання, то вони зразу називають "фашист", "нацист". Це ще гірше, ніж Степан Бандера». 

«Два дні тому зробив дівчині пропозицію»

Про своє звільнення з полону волинянин дізнався 5 травня цього року.

«Прийшов лист з дому, від моїх прийомних батьків і після цього мене викликали, роздягли на камеру і знімали, чи немає побоїв і запитали чи я хочу на обмін. Я кажу: звісно, так», — каже Олександр Люфт.

Зараз найближча мрія хлопця — відгуляти власне весілля: «Зробив пропозицію два дні тому дівчині. Я завтра їду подавати заяву на розпис у РАЦС. Плануємо жити в Бердичеві. Звати мою прекрасну майбутню дружину Аміна. Але я сказав, що я не можу знайти себе у цивільному житті, тому я далі буду залишатись військовим. Я знаю, що Україна переможе».

Перший звільнений з полону із Цуманської громади

Як розповів Цуманський селищний голова Анатолій Дорошук, Олександр Люфт — перший звільнений захисник із полону із Цуманської громади. З його слів, нині на реабілітації перебуває звільнений із полону військовий Дмитро Денисюк.

«Інших 34 військовослужбовці вважаються зниклими безвісти, доля їх невідома. У Саші Люфта — драматична доля, він дитина-сирота. Дитячі роки проводив у Цумані. А коли мама померла, вони виховувались у прийомній сім’ї в Старовижівському районі. І там він закінчував школу, звідти поступав у військову академію», — говорить селищний голова.

Анатолій Дорошук додає: із Цуманської громади на Алеї Героїв — 49 людей, які загинули в російсько-українській війні.

Читайте також: 

• З полону повернувся ще один захисник з Волині - Андрій Романюк
• Одного сина замордували у полоні, другий – досі безвісти зниклий: історія рідних братів з Волині
• З полону повернувся захисник з Волині Володимир Голубов