На порятунок товариша не вистачило кілька миттєвостей: Герой з Волині навіки залишився молодим

Хлопець був першою дитиною в родині – підтримкою, опорою, захисником для брата Івана та сестрички Софійки. Його історію розповіли на сторінці Павлівської ТГ у фейсбуці.

Юнак ріс в простій сільській родині, тому не звик байдикувати – був старанним та працьовитим. Про Олексія відгукувались як про вірного та надійного друга й товариша. Також свою сумлінність і старанність проявляв юнак і під час навчання. Хлопець здобував загальну середню освіту в ЗОШ I-III ст. с.Павлівка. Юнак почав проявляти зацікавлення та хист до точних наук – цікавився природознавством та математикою. Не дивно, що в старших класах він обрав саме клас з математичним спрямуванням. Окрім навчання парубок брав активну участь у спортивних заходах – відвідував спортивні секції, обожнював грати у футбол.

Після школи Олексій Мельничук стає студентом Володимир-Волинського вищого професійного училища за фахом електромонтер. Після двох років навчання хлопець повертається до рідного села й влаштовується апаратником бродіння і фільтрування пива у ТОВ «Павлівський пивзавод». Про молодого спеціаліста гарним словом відгукувалися колеги, з повагою ставилося керівництво.

Проте за мужністю та силою ховався відкритий новим пригодам мрійливий юнак, який цікавився читанням. Він любив подорожувати, відкривати для себе нові горизонти. Молодик подорожував Україною, захоплювався мальовничими краєвидами рідної Батьківщини. Проте любов до рідного села, до праці та техніки не згасала у його хороброму серці.

Саме серцем, сповненим любов’ю до Батьківщини, Олексій зробив для себе вибір – виконати військовий обов’язок. У 2016 році він пішов на строкову службу в аеромобільну частину м.Львів, де здобув звання старшого стрільця. Через рік молодий солдат підписує контракт і потрапляє в зону російсько-українського протистояння на Донбасі (зона АТО). У лавах Національної гвардії захищає державні структури в Донецькій та Луганській областях. Про це свідчать похвальні грамоти за сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків. Після звільнення Олексій повертається додому до мирного життя, до улюбленої професії.

Проте, коли російський агресор вирішив зазіхнути на волю та незалежність українського народу, молодик відразу влився в лави захисників. Хлопець хотів потрапити в десантно-штурмові війська. Як і раніше, його наполегливість та старання допомогли йому отримати бажане. Півтора місяця перепідготовки у м.Житомир, і військовий, захопивши з собою незгасиму віру в перемогу, вирушає на Схід. У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вогнеборець більше пів року захищав рідний край на землях Херсонщини, Запорізької та Донецької областей.

Як пишуть на сайті Небесний легіон Волині, побратими з Павлівки рятували Олексія, коли, втрапивши у вогневу засідку, юнак отримав важкі осколкові поранення. Це їх скупі сльози котилися по щоках від безсилля, від усвідомлення, що на порятунок товариша не вистачило якихось кілька миттєвостей… Олексій загинув під час виконання військового обов’язку неподалік населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області 26 грудня 2022 року

В пам’яті кожного, хто знав Олексія, хлопець завжди залишиться доброю, щирою людиною, яка любила працю та ніколи не втрачала віри у перемогу України.

Читайте також:

• Момент загибелі сина відчула мама: історія Героя з Волині. Відео
• «Гинуть 19-річні, тому по-іншому не міг»: директор школи із Волині змінив шкільні класи на окопи
• Через майже 2 роки після загибелі тіло воїна досі не поховане на рідній землі: історія Героя України з Волині