На Волині бабусі-пенсіонерки облаштували цех і шиють бурки для воїнів

У місті Ківерці Луцького району група завзятих пенсіонерок вже кілька тижнів шиє тепле взуття для українських захисників. Найчастіше таке взуття замовляють снайпери і штурмовики.

Бабусі відправили на фронт у бойові підрозділи понад дві сотні пар теплих бурок, – пише Вісник.

Старі пальта й шуби присилають з усієї України

При вході у приміщення, де працює швейний цех, у величезних пакетах зібрана сировина: старі пальта, куртки, шуби і дублянки. Саме з такої цупкої тканини шиють бурки.

Тільки-но з’явилася інформація про пенсіонерок-волонтерок у соціальних мережах, відразу відгукнулися люди з Колодяжного, Луцька, Червонограда, Львова, Івано-Франківська, навіть приходили посилки із Запоріжжя. Адже у багатьох людей на горищах і на балконах зберігаються пальта й шуби ще з їхньої молодості. А тепер вони знадобилися для доброї справи.

У невеличкій кімнаті безперестанку працює дві швейні машинки.

«У нас дуже хороші та вправні швачки Валентина Швед, Світлана Худова та Євгенія Данилюк, – розпочинає нашу розмову одна з організаторок Лідія Власюк. – А виникло це волонтерське підприємство з ініціативи Миколи Косинського. Він сказав, що хлопцям на фронті терміново потрібні бурки». Минулого року у Ківерцях таке взуття вже шили. Таким чином і створився колектив, в якому 10 жінок-пенсіонерок.

Розпочинаютьо о 10-й і трудидяться до 17-ї з невеличкою перервою на чай. У перші дні працювали і в неділю. Голова Ківерцівської громади Олександр Ковальчук купив нам швейну машинку, згодом дали ще одну з ліцею. Минулого тижня люди привезли третю. Тільки її потрібно ще відрегулювати й налаштувати.

За кілька хвилин, поки ми розмовляємо, ще одна пара теплого взуття вже готова. Жінок тішить і надихає до невтомної й щоденної праці сподівання, що їхні бурки у цю люту зиму зігріють ноги нашим захисникам, які стоять на позиціях десь у промерзлому степу на Донбасі чи під Куп’янськом.

«Одна знайома якось поцікавилася: «А що вам за це платять?» Я просто була здивована. Ми прийшли сюди, щоб хоч якось підтримати наших захисників, адже в кожної з нас є хтось із родини на фронті, може, десь замерзає у холодному окопі. Це наш скромний внесок», – продовжує пані Лідія.

Воїни в окопах дякують за тепле взуття

Технологічний процес з пошиття бурок такий: спершу потрібно розпороти старе пальто, викроїти тканину за схемою. На цій ділянці у цеху працюють Лідія Остапук, Катерина Жуковська, Тетяна Рябушко.

Далі заготовки зшивають вручну голкою Тамара Зубенко, Ольга Озерова, Надія Павленко і Лідія Власюк. А тоді вже до справи приступають швачки. Бурки різні за розміром – від 42-го до 45-го. До них також підбирають гумові калоші, на які відкрили збір.

Від початку роботи вже відправили на фронт 220 пар такого взуття й отримали добрі відгуки та щиру подяку від воїнів з різних ділянок на передовій. При мені жінки запакували 10 пар бурок з калошами для підрозділу, котрий зараз знаходиться на фронті. Волонтер Микола Косинський якраз привіз машиною з пошти ще кілька посилок з різних куточків України.

«Дівчата, хочу вам сказати, що тепер сировини у нас вистачить аж до весни. Але, крім бурок, ще маємо замовлення на теплі рукавиці», – повідомляє пан Микола.

«Ми готові до роботи», – усміхаються ці неймовірні й невтомні жінки. Вони не говорять пафосних слів про любов до України, а просто працюють з надією і вірою у нашу Перемогу.