«Земля — це частина життя»: волинянин обробляє 200 гектарів і постачає жито пекарням з кількох областей
Бихівчанин Олег Литвинчук — людина, для якої земля стала справою життя. Уже понад 30 років він займається сільським господарством, поєднуючи роботу на полі з викладанням у Бихівському ліцеї, адже за освітою є вчителем фізичної культури та предмета «Захист Вітчизни».
Та педагогічна діяльність не відволікає його від справжньої пристрасті — землі, яку він любить із дитинства.
Про нього розповідає видання «Нове життя» - новини Любешівщини.
«Ще будучи малим, я допомагав батькам по господарству, на полі. Особливо мені запам’яталося, коли на початку 90-х батьки придбали трактор. Я любив спостерігати, як він виїжджає в поле, як земля розкривається під плугом. Напевно, саме тоді зрозумів, що робота в полі — це моє», — згадує Олег Анатолійович.
Свою серйозну роботу на землі він розпочав близько 30 років тому. Бачив, що багато ділянок пустує та заростає чагарником, тож вирішив: потрібно діяти. Родина Литвинчуків мала трохи своєї землі, а частину взяла в оренду і на земельних торгах.
Нині бихівчанин обробляє близько 200 гектарів. На своїх полях він вирощує жито, тритікале, овес, гречку, сою та горох. Цьогоріч вперше посадив горох і був приємно вражений урожайністю.
«Ця рослина досить невибаглива і цілком підходить для нашої землі. Щоб щось виросло, треба працювати, знати особливості культури. Мені допомагають діти та дружина — разом шукаємо інформацію, вивчаємо технології, вирішуємо, що садити і сіяти», — каже аграрій.
Перші успіхи у власному господарстві залишили незабутні враження:
«Пам’ятаю, коли придбав свій перший трактор і посіяв перших сім гектарів жита, дуже чекав, яким буде урожай. На щастя, жито вродило рясно. Ці емоції назавжди запам’ятаються, а бажання сіяти й садити лише зросло».
Тепер жито Олега Литвинчука користується попитом у маленьких пекарнях із різних областей: Львівської, Івано-Франківської, Черкаської, Чернігівської та Волинської.
«Люди хочуть їсти смачний житній хліб, який пахне домом і затишком», — пояснює господар.
Робота на полі потребує повної віддачі. Тож вільного часу господар практично не має.
«Улітку з ранку і до вечора я на полі. Коли починається навчання, часу менше, але робота з полем триває від осені до осені», — розповідає Олег Анатолійович.
Для високого врожаю важливі знання, аналіз ґрунту, правильна обробка насіння та посівів, а також уважне слідкування за погодою.
Фізично все зробити самому важко, але допомагає родина. Іноді виникають труднощі, але ми даємо раду разом. Аграрій також зазначає, що державна підтримка була б дуже корисною.
«Цьогоріч я вже посіяв 60 гектарів озимини. Коли дивлюся на поле, розумію, що земля — це не просто поле чи врожай, це частина життя. Кожне засіяне поле, кожна зернина, що проростає, нагадує, що все, що робиш із любов’ю, має сенс. Земля дає не лише плоди, а й уроки терпіння, відповідальності та щирої радості, коли бачиш результати своєї праці», — ділиться бихівчанин.
Мрії Олега Литвинчука прості й щирі: як і всі українці, він перемогу, про мир, щоб захисники повернулися додому, а люди могли спокійно працювати на своїй землі. А ще хоче спробувати виростити озимий горох.
- Читайте також:
- На Волині зросли ціни на волоські горіхи: промислових садів немає, урожай забезпечують селяни
- Удвічі більше, ніж торік: як на Волині вродила кукурудза
- Які ціни на цитрусові фрукти у Луцьку на ринку
Будь в курсі усіх новин
