Завтра йому мало виповнитися 55 років: на Волині попрощалися із захисником Василем Савичем

Чин прощання відбувся у середу, 12 листопада, - пише Рожищенська громада.

Під тужливу мелодію «Плине кача» навколішки зустрічали захисника України, Героя Василя Вікторовича Савича, котрому завтра мало виповнитися п'ятдесят п'ять. Його життя забрала клята війна, одягнувши у вдовину печаль дружину, позбавивши мудрої батьківської поради доньок.

Вони чекали його у відпустку, мріяли про довгоочікувану зустріч, та не надіялися, що зустріч ця буде останньою.

На площі біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України – символічному місці вшанування полеглих Героїв, священники відслужили громадську панахиду.

Біля домовини, оповитої національним стягом, - у невимовному горі родина, друзі, побратими, колеги, односельці, зовсім незнайомі жителі громади, які зібралися, аби віддати останню шану Героєві, виявити вдячність за захист, за можливість прокидатися у рідній оселі та бачити нові світанки.

Війна вимагає від українських захисників неймовірних зусиль, аби стримати ворога, аби не дати йому захопити все більше і більше територій, аби виконати бойове завдання, не підвести побратимів. І дуже часто ці зусилля даються нашим воїнам втратою власного здоров'я, а, зрештою, й життя. Бо війна вбиває не лише кулею...

Усвідомлював наш земляк свій громадянський обов'язок і до останнього подиху боровся за Україну. Тому є для нас усіх прикладом справжнього воїна та щирого українця.

Після громадської панахиди траурний кортеж вирушив до рідного села Єлизаветин. Осінніми квітами вистелили останню дорогу додому Василеві Савичу односельці. На рідному обійсті звучала спільна молитва за спокій душі Героя і востаннє прощалися зі спочилим ті, з ким зводило його життя у мирний час.

Усі, з ким доводилося розмовляти про Василя Савича, згадують його як щиру та світлу людину, готову кожному прийти на допомогу. Він свідомо став на захист рідної землі, був надійним побратимом, не раз намагався прикрити молодших вояків, пройшов важкі бої у Курській області, на Донеччині та Сумщині.

Велелюдною процесією під звуки військового оркестру та церковні піснеспіви тіло воїна Василя Савича провадили до храму Рівноапостольного князя Володимира у Дубищі, де відбулося відспівування Героя.

З усіма військовими почестями, під трикратний військовий салют Героя поховали на кладовищі у селищі Дубище.

Синьо-жовтий стяг, котрим була вкрита домовина, військові передали дружині Героя, як символ вільної та незалежної України, за яку віддано боровся її чоловік.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника! Вічна шана і слава Герою!