Народилася 31 червня: волинянка майже двадцять років не може довести, що вона - людина

Про це пише газета Волинь-нова. 

Батько пані Світлани Володимир Михайлович родом із Попільнянського району Житомирщини, а мама Галина Вікторівна – з Мурманської області Росії. Пів століття тому у цьому північному регіоні й проживала молода сім’я.

Влітку 1971-го Шарговські приїхали в Україну погостювати в родичів. Під час відпустки трапилася біда: попільнянська невістка випадково перекинула на себе керогаз (прилад для готування їжі) й отримала серйозні опіки. На той час пані Галина була при надії й у столичному опіковому центрі передчасно народила донечку Світлану.

Медики не знали, чи вдасться вижити обом пацієнткам, але батькові видали рукописну довідку про народження дитини, щоправда без дати. 

Дівчинку виписали з лікарні раніше, її доглядала бабуся. Згодом і маму поставили на ноги. Коли родина повернулася в Росію, батько пішов в місцевий рацс, щоб оформити свідоцтво про народження. Там місцевий клерк замість «31 июля» вказав у відповідній графі «31 июня». Спочатку цю помилку не помітили, а згодом не надто зважали, бо вона не створювала особливих проблем. 

У 1987 році Світлана з бабусею та дідусем переїхала в Україну, з настанням незалежності стала громадянкою нашої держави. І вже тут, на Волині, з появою електронного документообігу Світлані Шарговській сказали: «У вас недійсний паспорт!».

Нині жодних банківських, соціальних послуг жінка отримати не може, за кордон її не випустять, а нових документів не дають.

Волинянка з 2005 року намагається виправити ситуацію. Вона зверталася в російський рацс. Звідти отримала відповідь: «Довідка про народження, видана в лікарні №23 ім. М. І. Калініна м. Києва, без дати, тому для внесення правок необхідно звернутися у відділ рацсу за місцем проживання». Світлана Шарговська стукала й в Україні у різні двері, всі відповідали: «Тільки через суд».

Врешті, жінка просила українську Феміду додати їй один день життя, щоб її основний документ вважався дійсним. Суд постановив: в задоволенні її заяви відмовити. Мовляв, хто знає коли вона там народилася, доказів же нема.

Апеляцію вона також програла. До речі, жодних архівних записів тогочасного опікового центру ім. М. І. Калініна справді не збереглося. Що робити далі – українка не знає. 

Читайте також: 

• 21-літній волинянин залишив у Польщі роботу, аби віддати життя за Україну
• Захотів отримати компенсацію від держави: на Волині мама сама виховала сина-Героя, а після його загибелі об’явився батько
• «Якби мені назад ногу, то був би на фронті»: історія бійця з Волині