На Волині відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Владиславу Богомазу

У рідному селі Бережці на Волині відкрили меморіальну дошку на честь Владислава Богомаза – воїна, який загинув, рятуючи побратимів під Бахмутом.

Про це розповіли на фейсбук-сторінці громади.

27 лютого 2025 року – день, сповнений болю та водночас гордості. Саме в цей день, рік тому, серце Владислава Богомаза перестало битися внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Іванівське Бахмутського району. Йому було всього 24 роки.

На фасаді Бережецької гімназії, де він навчався, урочисто відкрили меморіальну дошку, яка нагадуватиме теперішнім і майбутнім поколінням учнів про відвагу, жертовність і безмежну любов до Батьківщини.

Владислав народився в селі Висоцьк. Після закінчення школи у селі Бережці навчався у професійно-технічному училищі №22 в Лукові, а потім працював за кордоном. Любив природу, захоплювався риболовлею, мріяв про щасливе майбутнє.

Навіки 24: на Волині вшанували воїна, який загинув, рятуючи побратимів

Проте війна змінила його життєвий шлях. У 2020 році Владислав підписав контракт зі Збройними Силами України та став військовослужбовцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його професіоналізм і сміливість швидко здобули визнання серед побратимів. Він був водієм-механіком самохідного артилерійського взводу і неодноразово виконував важливі бойові завдання.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, він залишився в строю. Брав участь у визволенні Вознесенська, Ізюма, Кліщіївки, проявляючи справжню мужність та відданість. За особисту хоробрість та професіоналізм отримав відзнаку «Сталевий хрест».

27 лютого 2024 року поблизу села Іванівське Бахмутського району Владислав виконував бойове завдання, перевозивши своїх побратимів. Ворожа ракета влучила в його машину… Відважний воїн загинув, але врятував тих, хто був поруч.

Цей рік без нього був важким для всіх, хто його знав. Але пам’ять про нього живе – у серцях близьких, у спогадах друзів, у назавжди незмінних рядках військових документів, що засвідчують його подвиг.

На церемонію відкриття меморіальної дошки зібралася вся громада. Рідні, друзі, та односельці згадували Владислава як сміливу, добру і відповідальну людину. Перша вчителька Валентина Гарбар, перша заступниця сільського голови Галина Федончук, волонтер Андрій Дем’янчук та дружина зниклого безвісти військовослужбовця Тетяна Римша у своїх виступах говорили про його силу духу, відданість Україні та незламність характеру.

«Владислав був не просто учнем, він був прикладом справжньої мужності. Сьогодні ми відкриваємо цю меморіальну дошку, щоб його ім'я назавжди залишилося в пам'яті майбутніх поколінь», – зазначила його перша вчителька Валентина Гарбар.

Після завершення урочистостей усі присутні переглянули короткий відеофільм про життя Владислава, який підготували працівники гімназії. Це були кадри з дитинства, шкільних років, військової служби – живі миті, що назавжди залишаться у спогадах тих, хто його знав.

Окремо відбувся благодійний ярмарок, організована кулінарним батальйоном, кошти з якої (17 600 грн) будуть передані на потреби військових. Щира подяка також жителям с.Бережці за продукти та гроші передані кулінарному батальйону для наступної випічки.

Особливо зворушливим моментом стало вручення матері Владислава Олександрі пам’ятної папки першокласника, у якій понад 20 років зберігалися його перші прописи та малюнки. Завідувачка гімназії Олена Собчук передала цей дорогоцінний спогад, що символізує незгасаючу нитку зв’язку між минулим та сьогоденням.

Цей день залишиться в пам’яті кожного, хто був присутній на церемонії. Адже Владислав Богомаз – не просто ім’я на меморіальній дошці. Це символ незламності, самопожертви та великої любові до рідної землі.

Він захищав нас. Тепер ми повинні берегти пам’ять про нього.