Навіки 35: на Волині попрощались з Героєм Максимом Косюком

Про це повідомили в Ковельській міській раді.

Максим народився 18 квітня 1990 року в Ковелі. Навчався у спеціалізованій школі №3, здобув вищу освіту в Луцькому національному технічному університеті. Працював у сфері логістики, мав досвід роботи як в Україні, так і за кордоном.

У 2019 році Максим прийняв важливе для себе рішення — підписав контракт із Державною прикордонною службою України.Він беріг наш спокій на різних ділянках кордону, зокрема, на Волині, Житомирщині.

А яку хорошу сім’ю він створив зі своєю коханою Анною, з якою вони побралися у серпні 2022 року. Як він радів народженню синочка Станіслава, кожному його кроку, усмішці. Здавалося, щастя оселилося в його домі. Для усіх Максим був ніжним, турботливим, світлим. У кожну вільну хвилину поспішав додому. Родина була для нього опорою й натхненням.

Максим був єдиною дитиною у батьків, надійною підтримкою для мами, тата й бабусі, яка відіграла важливу роль у його вихованні.Рідні розповіли, що Максим був із тих, кого не можна було не любити: якщо сказав — зробить, якщо пообіцяв — не підведе.

21 березня 2025 року Максима Косюка перевели до Луганського прикордонного загону. Підрозділи бригади пройшли найзапекліші бої війни, зокрема, за Кремінну, Лиман, Попасну, Рубіжне, Сєвєродонецьк та Бахмут.

2 червня 2025 року під час руху до позицій у районі населеного пункту Курдюмівка на Донеччині автомобіль прикордонників підірвався на міні. Максим зазнав важких поранень і опіків. Лікарі боролися за його життя, але 7 червня у лікарні міста Дніпро серце інспектора прикордонної служби вищої категорії — начальника першого відділення розвідки розвідувальної прикордонної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування в/ч 9938, головного сержанта Косюка Максима Валерійовича — зупинилося.

Сотні людей прийшли подякувати молодому чоловікові за його військовий подвиг, сміливість, самовідданість і велику любов до своєї країни.

«Не стало патріота, захисника України, Людини, яка дарувала світло. Висловлюємо щирі співчуття дружині Анні, сину Станіславу, батькам — Людмилі Валеріївні та Валерію Михайловичу, бабусі Валентині Григорівні, друзям, рідним і близьким полеглого Героя», - зазначив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Ця безжальна війна продовжує забирати життя найкращих, руйнувати родини, людські долі й мрії…

Дружина Аня написала на своїй сторінці в Instagram слова, які пронизують до глибини душі:

«Дякую тобі за все. За мужність, за силу, за відданість Україні, за те, що захищав нас усіх — не на словах, а на передовій. Ти був прикордонником, бійцем, Героєм. Але передусім — чоловіком і татом. І саме в цьому — твоя найбільша сила.

Наш син Станіслав зростатиме, знаючи, що його батько — не просто захисник, а людина з великою душею. Він носить твоє ім’я в серці, а я — твою любов у кожному подиху. Ми з ним будемо жити так, щоб ти пишався нами. Так, як ти жив — чесно, відважно, з гідністю.

Твоя смерть — рана, яку не загоїть час. Але твоя пам’ять — вічна. Ми завжди будемо берегти її. Я дякую тобі за життя, яке ти подарував сину, за спогади, які залишив мені, і за світло, яке залишив після себе для всієї України».

Редакція видання ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника! Вічна шана і слава Герою!