Не усі бійці покинули Авдіївку: рідні впізнали тіла та розповіли про останні години життя військових, яких розстріляли окупанти

Про цю історію пише «Слідство.Інфо»

«Я прокинулася о 22:20 десь, почала шукати по цих російських пабліках, о 22:30 я знайшла це відео, я впізнала його по татуюванню», — каже крізь сльози Людмила, дружина українського військового з 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка — Андрія Дубницького з позивним «Байрактар», який залишився разом з іншими п’ятьма побратимами на позиції «Зеніт» в Авдіївці. На відео лежать тіла військових, яких впізнали їхні рідні. 

Катерина, брат якої — Іван Житник з позивним «Джанго» — два роки в Авдіївці в складі 110-ї бригади ЗСУ, розповіла журналістам про те, що їй подзвонив Іван і сказав, що він поранений і разом з ним у шахті ще четверо поранених бійців бригади та один військовий, котрий був здоровим, але вирішив залишитись з побратимами.

«Їм (пораненим) сказали, щоб вони чекали машину, а всіх цілих забрали. І вони цю машину чекали півтори доби. І коли вони зрозуміли, що ніхто за ними не приїде, то почали всім дзвонити. Ваня коли мені дзвонив, у нього такі болі були, його там обкололи всім, що в них залишалось, але медикаменти закінчувались і їжа теж», — розповідає жінка. 

Розмова між братом і сестрою потрапила в соцмережі, хоч Катерина каже, що нічого не публікувала, але скинула запис розмови родичам. 

В обід зять Катерини по відеозв’язку набрав «Джанго». 

«Брат сказав, що командування домовилось, щоб їх забрали росіяни, бо наші до них вже не дістануться», — каже Катерина.

Під час цієї відеорозмови зять Катерини побачив на відео, як зайшли в шахту росіяни і сказали всім виходити: «І зять каже нам: я бачу, як заходять росіяни, і говорять: «Встали, вийшли, ми вас нести не будемо». Зять ще намагався з ним побалакати, а вони сказали брату вимкнути телефон».

Пізніше боєць 110-ї бригади Віктор Біляк сказав «Слідству.Інфо», що був із пораненими бійцями на «Зеніті» до його евакуації звідти. Журналісти побачили відео в російських пабліках, де видно убитих у формі ЗСУ, один з них з перебинтованою головою. Відео зняте на позиції «Зеніт». В одного з убитих на руці є татуювання у формі хреста. Віктор Біляк ідентифікував цього чоловіка, як Андрія Дубницького з позивним «Байрактар», — бійця 110 бригади. 14 лютого він залишався на позиції «Зеніт» разом з іншими пораненими.

«Він мене набрав о 7 ранку, але ми спали. Ми о 10 ранку поговорили. Він поранений в пах, перемотаний, старався жартувати, розплакався. Потім ми переписувались… Останнє повідомлення було о 12:00, що буде полон. Усі листування в мене залишились», — говорить  Людмила, дружина «Байрактара». 

16 лютого, Людмила поїхала у військкомат, щоб дізнатися щось про чоловіка, однак там їй нічого не відповіли: «Мені сказали, що звʼяжуться, але ніхто не звʼязався, я вирубилась».

Людмила прокинулась ввечері і почала шукати інформацію про чоловіка у російських пабліках. 

«О 22:30 я знайшла це відео, я впізнала його за татуюванням. Його співслужбовець мені підтвердив, що це він. Ніхто після цього мені не дзвонив, нічого. Сьогодні просили ДНК-тест дочки, якщо що, я віддала всі документи, дані паспорта, військовий квиток. Його призвали 8 березня 2022 го року, і відтоді він весь час був в Авдіївці… Доньці було 4 місяці, коли його мобілізували», — каже жінка. 

Разом з Андрієм Дубницьким на російському відео був Григорій Павлов з позивним «Панда». Його впізнала мама Інна.

Григорій «Панда» Павлов — контрактник, служив з 2015-го. У 2017 був у Маріуполі, потім його перевели у 110-ту бригаду, останній рік він служив на позиції «Зеніт». Жінка каже, що військові три дні чекали на евакуацію. 

«Вони три дні чекали машину, він іще тоді не був поранений, і 14-го отримав поранення, в нього осколкові поранення, спина… Я його дуже просила, синок, здайся в полон, ти мені потрібен живий — в нього маленька дитина — 5 років, син Андрюша, а він каже: «Мамо, я воїн». Хотілось би вірити, що вони живі. Найбільше, що я зараз хочу, — це знайти свого сина. Хочу побачити свого сина — йому буде 30 років в цьому році», — каже Інна.

Через кілька годин після розмови із журналістами «Слідства» жінка написала повідомлення, що впізнала тіло сина на тому самому російському відео з вбитими українськими бійцями.

Катерина — сестра бійця «Джанго» — теж до останнього сподівалася, що її брата полікують і обміняють. 

«Я сподіваюсь, що вони їх там, у Донецьку, підлікують, у нього ноги опухлі. Хоч би їх не розстріляли», — говорила зранку журналістам Катерина.

Однак на російському відео жінка впізнала тіло Івана по одягу й пляшці з водою, яку він тримав в руках, коли їх виводили з шахти росіяни. Іван якраз розмовляв з рідними по відеозвʼязку, коли окупанти зайшли в їхній імпровізований шпиталь в шахті. 

Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися за коментарем у пресслужбу 110-ї окремої механізованої бригади. Там відповіли, що потрібно перевіряти інформацію.

«Я не можу ні підтвердити, ні заперечити, треба перевірка, верифікація. Штатний розпис — це інформація для службового користування, в мене немає доступу до цієї інформації… Я бачив це відео, але якби це була правда, росіяни вже з цього розігнали б істерику, що ми кинули поранених. Це можуть бути хлопці з іншої позиції, інших місць, іншого часу»,- повідомили журналістам.