Не встиг цієї осені зустріти своє 30-річчя: на Волині попрощалися з молодим Героєм Юрієм Корецьким

Про це повідомили на сайті Ковельської міської ради. 

«Він був найкращим чоловіком для своєї дружини Марії, найулюбленішим татом для 4-річної донечки, яку теж назвали на честь коханої дружини – Марія. На всіх фото вони разом, всі вихідні спільно. Але війна вбила це щастя і вбила молоде життя», - зазначають у міськраді.

Юра був чудовим спортсменом. Коли навчався у ліцеї №13, займався кікбоксингом і карате, став кандидатом у майстри спорту. Згодом здобував освіту у Волинському національному університеті на факультеті фізичного виховання, спорту та здоров’я. Був тренером в одному з Ковельських фітнес-клубів.

Надихався прикладом свого тренера на рингу Віталія Тимофєєва, який був його кумиром. Коли вихованці Віталія разом зі своїм наставником пішли на фронт, він теж хотів доєднатись до них. Адже спорт дає людині не просто фізичну силу, а й характер, відчуття дружби.

«Юрій свідомо пішов на війну, тому що розумів, що повинен захищати свою родину, своїх батьків, свій Ковель, свою Україну. Важко знайти слова розради для батьків, дружини, донечки, брата та сестри. Ми втратили Героя. Юрій Корецький назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в історію нашого міста, нашої країни», – говорив під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

Його перша вчителька Анна Садовник пригадала, що хлопця любили і поважали в класі. Він завжди користувався авторитетом. Добрий, чесний, позитивний, світлий, допитливий, із золотою душею. Батьки виховали справжню людину, справжнього патріота.

Приїхали попрощатись з Юрієм і його побратими – представники 54 окремого батальйону територіальної оборони. За дні війни він для багатьох став другом, братом.

– Якщо говорити про Юру, то це про мужність, сміливість. Завжди активний, найкращий, перший у всьому. Під час кожного бойового завдання прагнув зробити особистий внесок, щоб наблизити Перемогу, щоб швидше повернутись до своєї сім’ї. Його позитив в усьому мотивував нас, допомагав у найскладніші моменти не зламатись. Назавжди в строю, назавжди у наших серцях і нашій пам’яті, – зазначили хлопці в один голос.

А ще вони звернулись до усіх присутніх, аби кожен робив все можливе, щоб ці втрати не були даремними, щоб Героїв завжди пам’ятали.

Доєднався до них і тато Юри: «Війну не виграють тільки Збройні Сили. Допомагайте військовим, донатьте. Допомагайте особисто тому, кого знаєте, підрозділам. Не опускайте рук. Тільки так ми зможемо виграти цю війну». 

– Я пишаюсь своїм сином. Він був справжнім воїном, українцем, – додав він.

Поховали Юрія Корецького на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині загиблого. Вічна шана і слава Герою!