Ордени замість синів і коханих: на Волині вшанували трьох полеглих захисників

На Алеї пам’яті Героїв у Колодяжненській громаді відбулася церемонія вручення державних нагород родинам полеглих Захисників України, інформують у сільській раді.

Звертаючись до рідних Героїв і присутніх, сільський голова Віталій Кашик наголосив, що війна триває і всім українцям непросто переживати її випробування. Та саме завдяки мужності й самопожертві Захисників, які продовжують стримувати російську агресію, а багато з яких заплатили за свободу найвищу ціну – власне життя, ми маємо можливість жити у своїй державі, залишатися вільними й незалежними.

Він висловив вдячність полеглим воїнам за їхній подвиг, а родинам – за силу переживати непоправну втрату. Пам’ять про Захисників, які віддали життя за Україну, назавжди залишатиметься в серцях земляків.

До присутніх також звернувся заступник начальника Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Віталій Калісь. Він подякував родинам за мужність і стійкість, а також за синів і чоловіків, які стали на захист Батьківщини та до кінця залишилися вірними військовій присязі й українському народові.

Відтак відбулося вручення державних нагород рідним полеглих воїнів: орден Петра Басанського передали його дружині Юлії та матері Галині Йосипівні, орден Володимира Кондратюка – сестрі Юлії, а орден Євгенія Гутевича – коханій жінці Світлані.

Петро Миколайович Басанський (18 липня 1983 року – 24 листопада 2023 року) був хорошим сім’янином, добрим товаришем, відповідальним та надійним, його знали й поважали багато людей. Справжній патріот і досвідчений воїн, він свого часу пройшов антитерористичну операцію, а з початком повномасштабного вторгнення Росії з перших днів став на захист України. Брав участь у боях на найгарячіших напрямках і звільненні українських територій від окупантів.

Молодший сержант, командир відділення коригування артилерійського вогню (ВЧ А4447), загинув 24 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Роботине на Запорізькому напрямку. Похований у рідному Колодяжному. У Героя залишилися мати, дружина, донька та син.

Володимир Миколайович Кондратюк (19 травня 1999 року – 6 серпня 2023 року) народився в селі Ломачанка. Рано втратив батьків, після чого мешкав із сестрою Юлією в Уховецьку. У липні 2022 року отримав повістку й без вагань пішов захищати Україну. Служив навідником у механізованому батальйоні.

Після тяжкого поранення, отриманого на полі бою, проходив лікування у військовому шпиталі Запоріжжя, де 6 серпня 2023 року його серце зупинилося. Він не встиг створити власну сім’ю, проте здійснив найважливіше – став на захист своєї держави та її народу. Похований на кладовищі в Уховецьку.

Євгеній Леонідович Гутевич (23 травня 1988 року – 6 вересня 2024 року) був жителем села Стеблі, доброю й товариською людиною, яка мала плани на майбутнє, кохану жінку, рідних і друзів. У березні 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив старшим механіком-водієм штурмового батальйону військової частини А4122.

Загинув 6 вересня 2024 року в бою з російськими окупантами поблизу населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області. Похований у рідних Стеблях. У пам’яті близьких він назавжди залишиться дорогою людиною, а для громади – Захисником, який віддав життя за Україну.

«Імена полеглих Захисників житимуть у пам’яті громади, а їхня мужність і жертовність назавжди залишаться частиною нашої спільної історії. Вічна шана і слава Героям України!» – йдеться у дописі.

Читайте також:

• «Золотий Хрест» та ордени «За мужність»: на Волині вшанували трьох полеглих воїнів
• Родинам двох полеглих Захисників із Волині передали їхні посмертні нагороди
• На Волині родині Захисника вручили посмертний орден «За мужність»