Пенсіонерка з Волині понад 10 років виготовляє ляльки-мотанки для допомоги ЗСУ

Про це волинянка розповіла Суспільному.

Від виховательки та голови сільради — до лялькарки

68-річна Олена Філіпчук за освітою — педагог, працювала у місцевому дитсадку вихователькою та завідувачкою. Потім двічі була головою Колодяжненської сільської ради.

У 2014 році жінка опанувала на пенсії нову професію — стала лялькаркою. Зізнається: на творчість надихнув рідний край, де свого часу жила і творила Леся Українка.

«Дехто каже: "Ой, не награлася в дитинстві, то грається зараз". Я цією творчістю не займалася, але почалося АТО. А як донатити? Коштів в мене немає багато, я на пенсії. І мені захотілося допомогти Збройним Силам, і я почала виготовлювати ляльки-мотанки й продавати їх», — говорить Олена Філіпчук.

Спочатку жінка продавала мотанки у церквах, згодом — на благодійних акціях на підтримку ЗСУ по всій Волині. Лише торік виготовила 313 ляльок, за продаж яких передала на військо 103 тисячі гривень.

«І захоплення, і розрада, і допомога ЗСУ. Радієш, що хтось ляльку придбає і кошти будуть на потреби ЗСУ, — каже лялькарка. — Донька і син живуть разом зі мною, зразу бурмотали: "Сидиш, граєшся". А тепер вже побачили, що є користь з того, що я можу помогти, з пенсії що поможеш ЗСУ, то вже змирилися».

Найважче — прибрати голівку, одягнути легше

Ескізів пенсіонерка-волонтерка не робить, у процесі підбирає лялькам український народний одяг. Так і формує образ майбутньої мотанки.

«Якщо я вже підібрала одяг на лялечку, я її складу набагато швидше. Найважче — прибрати голівку, одягнути легше. Без натхнення нічого не зробиш і нічого не піде до рук», — ділиться думками волинянка.

Кожну ляльку-мотанку Олена Філіпчук оздоблює хрестом.

«Називається мотанка, бо мотається, все міцно прив'язується. Тепер багато роблять без хрестів. Так це ж обереговий хрест. А дискусії бувають серед нас, майстринь. Дехто проти, я кажу: "Та ми ж православні, то як, чого нам хреста боятися?» — говорить лялькарка.

«Я по одній не роблю: зразу декілька лялечок»

На виготовлення однієї ляльки у пенсіонерки йде приблизно день.

«Є натхнення — я по одній не роблю, зразу декілька лялечок. Якщо я сідаю, то доки не зроблю ту ляльку до кінця. А тоді вже може мене і ніч захопити. Бувало так, що і вночі сиділа, до самого ранку не спавши. Бо хотілось доробити», — каже Олена Філіпчук.

Раніше одяг та прикраси для ляльок-мотанок волинянка збирала чи купувала сама. Нині матеріал приносять місцеві, а використані рушники передають із церков. Скільки ляльок змайструвала за понад 10 років творчості — Олена Філіпчук не рахувала.

«Я 20 років вже вдова, але корову тримаю досі. І кукурудза, і морква: все, як в селі. Та й годую господарство. Так живемо і працюємо. Схочеш — встигнеш. Дасть Бог здоров'я, та й встигнеш кругом, — зізнається волинянка. — В мене заготовок стільки, що і віку не вистачить, напевно. Не спинюся, буду працювати, бо люблю». 

Олена Філіпчук додає: виготовлятиме ляльки-мотанки, доки буде потреба у допомозі українському війську. Мріє про завершення війни та повернення захисників додому.

Читайте також: 

• 30 авто, дрони та генератори: як у Жидичинському монастирі на Волині збирають допомогу для ЗСУ
• Українсько-американська художниця створила новий мурал у Луцьку і розпочала збір для «Азову»
• Випускники з Волині підтримали ЗСУ донатом на евакуаційне авто