Волинянка перетворила хобі на справу життя

Вероніка Губчик - уродженка села Погулянка на Волині. Уже 14 років жінка мешкає в Києві. Уже понад десять років волинянка працює вчителькою інформатики в київській школі з поглибленим вивченням інформаційних технологій. Її учні не лише успішно вивчають предмет, а й здобувають призові місця на міських і районних конкурсах.

Історію волинянки розповіло видання «Нове життя».

– Найбільше задоволення для мене – бачити, як у дітей загоряються очі, коли щось виходить. Робототехніка – це не просто техніка, це вміння мислити, вирішувати проблеми й не боятися помилок, – ділиться педагогиня.

Окрім цього, Вероніка Губчик – власниця майстерні з виготовлення бетонних горщиків та кашпо «Kutok.studio». А почалося все з маленького подарунка – невеликого кактуса, якому було не надто комфортно в нових умовах. Тоді вона почала шукати інформацію про догляд – і натрапила на захопливий світ сукулентів. Цікавість переросла в хобі, а хобі – в цілу колекцію рослин.

Перетворила хобі на справу життя: волинянка створює унікальні бетонні вироби

Згодом з’явилася потреба в гарних, зручних горщиках. Не знайшовши того, що хотіла, Вероніка Григорівна вирішила зробити їх власноруч із бетону.

– Перші форми я робила з того, що було під рукою – бляшанок з-під йогуртів і соку. Закупила матеріали, залила горщики – і вони вийшли криві, порепані, зовсім непридатні. Але процес мене захопив, і я не зупинилася. З часом, коли набралася досвіду, вирішила інвестувати вже у професійні форми для заливки, – пригадує вона.

Після кількох майстер-класів, десятків експериментів і сотень годин народилася майстерня «Kutok.studio» в Києві, де тепер Вероніка Григорівна створює унікальні бетонні вироби.

Нині ці горщики можна побачити на полицях дрібних крамничок Києва, Львова та інших міст України. Невеликими партіями їх замовляють навіть у Польщу та Австрію.

– Я завжди залишаю собі горщики, які не вдалися. Вони нагадують: кожна невдача – це крок до чогось надзвичайного, – відверто ділиться наша землячка.

Вероніка Губчик не лише створює унікальні бетонні вироби, а й ділиться своїм досвідом з іншими. Вона проводить майстер-класи з виготовлення бетонних горщиків і кашпо – як очно в Києві, так і онлайн. Її заняття приваблюють початківців і професіоналів із різних куточків України.

– Мені приємно ділитися тим, чого навчилася сама. Коли людина створює щось власноруч – це завжди надихає. А ще це чудовий спосіб зняти стрес, – говорить майстриня.

Наша землячка активно бере участь у виставках у Ботанічному саду та в Київському міському Будинку природи. Там вона не лише презентує й продає свої рослини та вироби, а й обмінюється досвідом з іншими ентузіастами.

– Це не просто торгівля. Це – спілкування, натхнення, ідеї. Там зустрічаєш таких самих «зелених» фанатів, як і ти сама, – усміхається Вероніка.

Її колекція на сьогодні – величезна. Тож уродженка Погулянки мріє в майбутньому відкрити свою велику теплицю: і для вирощування, і для екскурсій, де кожен охочий зможе побачити рідкісні види сукулентів та кактусів.

Життя Вероніки Губчик – це не лише викладання і майстерня. Її два рідні брати нині захищають Україну на фронті, тож вона активно долучається до волонтерського руху: збирає амуніцію, разом із учнями виготовляє окопні свічки, організовує гуманітарну допомогу.

– Часу, якщо чесно, ніколи немає. Але коли йдеться про родину, про людей, які ризикують життям, – не можна залишатися осторонь, – говорить наша землячка з глибокою повагою до захисників.

Попри щільний графік, у вільний час, а особливо влітку, Вероніка Григорівна знаходить сили на ще одну справу – вивчення іноземних мов. Уже понад рік вона регулярно вдосконалює свої знання, працює над вимовою, граматикою та лексикою.

– Я вірю, що кожен новий здобутий навик – це ключ до ширшого світу. Мови відчиняють нові двері, знайомства й можливості, – розмірковує уродженка Погулянки.

Вероніка Губчик – не просто педагогиня і майстриня. Вона – людина, яка вміє поєднувати різні сфери життя, не втрачаючи ані людяності, ані оптимізму. Вона – приклад того, як із маленького хобі народжується справа життя. Як любов до рослин може перерости в мистецтво. Як у найтемніші часи можна залишатися світлом для інших.