Пережила війни, розруху і голод: волинянка відзначила 100-річчя
Дочекатися сторіччя - свого роду життєвий подвиг. Нещодавно сотий день народження зустріла жителька села Масловець Ковельського району Тетяна Герасимівна Гайова. Її доля, як і в більшості наших земляків,народжених у двадцятих роках минулого століття - це тернистий шлях, що пролягає крізь різні історичні періоди, які супроводжувалися війнами, розрухою, голодом. Всього вистачало на цьому шляху: талану і безталання, злетів і падінь, радості й суму.
Про це розповідає Любомльська громадсько-політична газета «Наше життя».
У Масловці пройшло усе життя Тетяна Герасимівни. Тут народилася, зростала у багатодітній сім’ї, де окрімнеї виховувалися сестра і шестеро братів.Батьки мали до десяти гектарів поля, паруконей, реманент, тож,як і багато тогочаснихселян, жили з того, щовиростять на землі.
Молодою вийшла заміж й молодою овдовіла - чоловік Андрій Зотович Маїло, теж родом із Масловця, загинув на фронті. Воєнне лихоліття стало причиною ще однієї смерті у молодій сім’ї: оскільки від ворожих куль і снарядів доводилося переховуватись у лісах й ночувати у землянках, первісток Тетяни Герасимівни, маленький Іванко, якому був лише рочок, застудився й помер...
Вдруге Тетяна Герасимівна вийшла заміж вже після війни - доля звела її з Василем Гайовим з Масловця, нині, на жаль, вже покійним. Був удівцем, та його доньок Ольгу й Анну прийняла, як рідних. Пізніше у подружжя народився син Петро.
Трудова біографія героїні цієї публікації прритаманна багатьом поліським селянам- увесь цей шлях всуціль складався з нелегких колгоспних буднів у ланці. Чим тільки не доводилося займатись: і буряки вирощували, й картоплю, й зерну лад давали у жнива, і безліч іншої роботи виконували, до того ж на перших порах вручну, адже механізація сільськогосподарської сфери впроваджувалася далеко не одразу. До слова, певний час жінка працювала у колгоспі ще й після досягнення пенсійного віку. А ще ж і вдома вистачало роботи, бо, як і всі, тримали господарку, обробляли шмат землі.
Бог нагородив Тетяну Герасимівну не тільки літами, а й нащадками: виховаладітей, дочекалася шістьох онуків, дев’ятьохправнуків, двох праправнуків.
Нині жінка проживає разом із сім’єю сина Петра. На жаль, підводить вже її здоров’я - все ж таки вік. Але, на щастя, має турботливу невістку Лідію Миколаївну, яка є медиком за фахом, тож завжди догляне, підтримає, надасть необхідну допомогу.
У свої сто Тетяна Герасимівна дякує Всевишньому за кожен прожитий день. Щиро раділа жінка, коли привітати її зі знаменною життєвою подією у день народження зібралася родина, представники влади, а чи не найбільше її втішило традиційне побажання «Многая літа», яке проголосив настоятель Свято-Троїцького храму селища Головне архімандрит Сава, який в числі перших завітав до іменинниці.
Ціле століття відміряла доля жінці, щедро наділивши її непростими випробуваннями, укріпивши її силу втратами рідних, дорогих людей, та все ж не завадила дарувати добро оточуючим і просто любити свій рідний край, де народилась і живе.
Василь БОРОВИЙ
Читайте також:
- Волинянка відзначила 95-й день народження
- Поетеса з Луцького району святкує 92-ий день народження
- Найстарша жителька громади: волинянка відзначила 100-річний ювілей
- Волинянка відзначила 106 день народження