Був поданий на відзнаку «Золотий хрест», але отримати її не встиг: захиснику з Волині просять присвоїти звання Героя України

На сайті Президента України донька воїна Катерина Русланівна Васильєва зареєструвала відповідну петицію 23 травня 2025 року. Для того, щоб її розглянули, потрібно зібрати 25 тисяч підписів. 

Руслан Фатхудінов з перших днів повномасштабного вторгнення просив, аби його взяли до лав Збройних Сил України, але, пройшовши військово-лікарські комісії, отримав відмову за станом здоровʼя.

«Це не зупинило мого тата, він раз за разом ходив до військкомату і все-таки досягнув свого. Нарешті 6 серпня 2023 року був мобілізований Ковельським РТЦК та СП на посаду далекомірника 1 зенітного артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А7028», - йдеться у тексті петиції.

Від початку служби Фатхудінов Руслан Геннадійович перебував на Лиманському напрямку(західні околиці Серебрянського лісництва). Виконував завдання з виявлення та знищення повітряних цілей противника.

Навесні 2024 року був переведений разом із дивізіоном на Покровський напрямок. Не зважаючи на важку службу, відмовився від виведення на відновлення на Львівщину та весь час продовжував виконувати бойові завдання на службі. З середини літа 2024 року в складі вогневих груп перебував на Торецькому напрямку до моменту загибелі.

Загинув солдат Руслан Геннадійович Фатхудінов 29 квітня 2025 року в результаті авіаційного удару керованою авіабомбою противника в районі населеного пункту Шахове Донецької області, мужньо виконуючи військовий обовʼязок у бою за свободу й незалежність України.

Зі слів безпосереднього начальника та товаришів, за час служби зарекомендував себе як дисциплінований та добросовісний військовослужбовець. Під час виконання поставлених завдань в умовах ведення бойових дій проявляв лідерські якості, стійкість, наполегливість та відповідальність. Впевнено володів усіма видами зброї. Користувався авторитетом серед особового складу частини.

Окремо варто відзначити вміння безпомилково виявляти ворожі повітряні цілі на великих відстанях, включно з FPV, та вчасно віддавати команду «до зброї», тим самим організувати відкриття вогню та знищення цілей. За весь час особисто та в складі вогневих груп уразили десятки БпЛА оперативного та тактичного рівня. Мав мрію - збити ворожий Орлан.

15 квітня 2025 року був поданий на відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», але отримати її не встиг.

«Мій батько був по-справжньому мужнім і відданим сином своєї Батьківщини. Не зважаючи на сльози та прохання залишитись вдома та продовжувати підприємницьку діяльність, зібрав речі та зі словами «я зобовʼязаний, хто як не я» став на захист свободи, незалежності та територіальної цілісності України. На втіху рідним восени 2024 року оформив документи по догляду за старенькою мамою, але до командування їх навіть не поніс, а нам сказав «не відпускають». Від імені старенької матері, нашої родини, онуків,друзів та побратимів просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) Фатхудінову Руслану Геннадійовичу. Вічна памʼять Герою, який віддав своє життя за Україну! Слава Герою! Слава Україні!», - додали у петиції.

Читайте також:

• Планував освідчитися коханій, але загинув у бою за Україну: 22-річному нацгвардійцю з Волині просять присвоїти звання Героя України
• «Якщо мені судилося прибути додому «на щиті», поховайте мене поряд з побратимами»: спогади про Героя з Волині Олександра Демчука
• Одного сина замордували у полоні, другий – досі безвісти зниклий: історія рідних братів з Волині