Мати Героя Петра Вакульчука прийняла «Золотий хрест» із рук побратимів сина

Мати загиблого захисника України Петра Вакульчука, яка раніше відмовилася приймати посмертний «Золотий хрест» від представників місцевої влади, у День Державності України отримала нагороду від побратимів свого сина. Саме їм, за словами жінки, вона довірила право вручити відзнаку Героя.

Про це пишуть Волинські новини з посиланням на сюжет ТРК «Аверс».

Історія пані Марії з села Новокотів Луцького району стала відомою далеко за межами Волинської області. Після загибелі сина, захисника Петра Вакульчука вона відмовилася прийняти його посмертний «Золотий хрест» із рук представників місцевої влади.

«За брехню і за корупцію наші хлопці платять кров’ю і життям. І я не маю морального права взяти цю нагоду. Я чула, як дякував мені Президент, дякував мені Головнокомандувач за виховання сина. На кладовищі. Сьогодні я хочу, щоб вони почули мій голос», – сказала Марія Вакульчук на сесії Підгайцівської сільради, відмовляючись від посмертної відзнаки сина, йдеться .

Пані Марія чекала не офіційних церемоній, а людей, які могли би сказати: «Ми були поруч із вашим сином».

У День Державності України відомчу нагороду, передану від імені міністра оборони, матір Героя прийняла з рук побратимів сина, тих, хто знав Петра, воював поруч з ним і продовжує берегти пам’ять про нього. Також воїни вручили пані Марії бойовий прапор підрозділу, в якому служив її син, із проханням пізніше встановити цей стяг біля могили Петра.

Під деревом, яке колись посадив Петро Вакульчук, розгорнули синьо-жовтий прапор і передали нагороду без офіційних промов. Лише зі словами вдячності, які цього дня звучали особливо щиро.

«Я хочу сказати, що в цей день, День Державності, я приймаю цю високу нагороду від тих, хто дійсно любить свою землю і свою державу, захищає її», – зазначила Марія Вакульчук.

Опісля побратими разом із пані Марією вирушили на кладовище. Біля могили Героя вони поклали квіти.

Жодна нагорода не поверне матері сина, але коли її вручають люди, які пройшли із ним війну, вона набуває іншого змісту. Це не лише відзнака. Це пам’ять, повага і братерська обіцянка не забути того, хто назавжди залишився у строю.