Майже пів століття з лозою: на Волині майстер зберігає унікальне ремесло

Плетені кошики мають чимало практичних застосувань у господарстві. Та, окрім зручності у зберіганні й перенесенні овочів та фруктів, вони є ще й символом одного з найдавніших українських ремесел – лозоплетіння. І якщо колись цей вид народного промислу був значно поширеніший, то сьогодні майстрів, які досконало володіють цим умінням, залишилося небагато, розповідає видання Слово правди.

Про Григорія Матіяша і його улюблену справу днями розповіли на фейсбук-сторінці Будинку культури села Рогожани з нагоди прийдешнього Дня народних умільців, який відзначали 9 листопада.

«Його вироби – це не просто кошики чи меблі, а жива історія, переплетена з любов’ю до рідної землі. Саме завдяки таким людям народне мистецтво не зникає, а розвивається і надихає нові покоління», – зазначає у дописі директорка Будинку культури Рогожан Наталія Матіюк, повідомляючи, що цьогоріч лозоплетіння хочуть внести до переліку нематеріальної культурної спадщини Устилузької громади.

А щоб популяризувати цей вид мистецтва, пані Наталія заохотила майстра взяти участь у Всеукраїнському конкурсі мистецтв «Козацькому роду нема переводу», де він здобув найвищу нагороду – гран-прі.

На сторінці закладу культури опублікували відеознайомство з майстром і його ремеслом. Григорій Петрович показав, як збирає вербову лозу й, як із сирої сировини, не піддаючи її жодній обробці, починає виплітати свої вироби.

«Кошик починаємо плести із каблуча. Згинаємо лозину у каблуч, потім створюємо перемичку. Після цього пускаємо лози і заплітаємо їх. Так формуємо дно виробу. Тоді робимо спинку і по кругу виплітаємо кошик, залежно від того, який виріб хочемо отримати: більший чи менший», – розповідає майстер й покроково показує, як працює над своїм витвором.

Цим ремеслом рогожанець займається уже близько 50 років. Коли ще був юнаком, то перейняв досвід плетіння у літнього чоловіка – Михайла Качура. Кілька разів ходив до нього вечорами, дізнавався про усі тонкощі справи й з того часу лозоплетіння – частина його життя. Зацікавився цим ремеслом і сусід пана Григорія – Леонід Сташук, тож перейнявши досвід майстра, теж став виплітати гарні кошики.

Таких народних умільців у громаді можна перелічити на пальцях. А попит на їхню продукцію є чималим серед земляків.

Кошики Григорія Матіяша є не лише в односельців, а й жителів різних міст і сіл далеко за межами Волинської області. А один із його виробів – колиска з лози – зберігається в облаштованій світлиці при Будинку культури, де зібрані старовинні речі домашнього вжитку, якими в давнину користувалися місцеві мешканці.

Лозоплетіння поєднує практичність і мистецтво – це екологічний спосіб виготовлення потрібних у побуті речей і водночас важлива частина української народної культури.

Валентина ТИНЕНСЬКА 

Читайте також: 

• Друга молодість ремесла: пенсіонер з Волині відродив виготовлення дерев’яних коробок
• 19-річний волинянин виготовляє посуд з алюмінію
• Бетонні леви та погріб: на Волині скульпторка з сім’єю зробила бізнес на власному хобі. Відео