Пів життя навчала французької, а на пенсії стала авторкою пісень: волинянка у 80 років грає на баяні та співає в хорі

Про те, як народжуються музика та поезія, чому твори Галини Романчук лунають у Туреччині та як у 80 років вона залишається соціально активною, пише Район.Стара Вижівка.

Музика для душі та баян як терапія

Галина Романчук народилася 12 липня 1946 року у селі Брунетівка Старовижівської громади. Доля закинула її у Стару Вижівку, де вона вийшла заміж та мешкає вже понад п’ять десятиліть.

Галина Романчук мріяла стати професійною музиканткою, але водночас прагнула бути і вчителькою французької мови. Обрала педагогічний шлях та вирішила, що музикою буде займатися «для душі». Любов до слова, народних мелодій успадкувала від мами, яка любила співати.

Про свій вибір Галина Романчук не шкодує і каже, що усе одно б стала вчителькою французької мови. Розпочала писати вірші, коли пішла на заслужений відпочинок.  

У 2019 році Галина Романчук видала збірку пісень на поезій «Слово розквітає у піснях», основними мотивами якої є любов до рідної землі, людей і Бога. До збірки увійшли 33 пісні та близько двох десятків віршів.

Творчий доробок старовижівчанки постійно поповнюється новими творами. Натхнення не полишає авторку й надалі: вона створила ще 35 нових пісень та півтора десятка поезій.

«Мої поезії – про життя, молоді роки, моє село. А гра на баяні – це така своєрідна терапія, яка допомагає позбавитися від негативних думок та емоцій», − каже Галина Романчук.

На творчому вечорі, який відбувся у липні 2025 року з нагоди 79-річчя старовижівчанки, презентували її пісні та вірші. За словами жінки, тоді прозвучала лише частина її доробку, тоді як більшість нових композицій ще жодного разу не виконували публічно.

Галина Романчук уже навіть продумала концепцію та назву для майбутньої збірки.

«Я цю збірку назвала б «Плоди зимового саду». Почала писати нові пісні до свого 80-річчя і хотіла присвятити книгу саме цій даті. Бо 80 років − це вже не осінній, а зимовий сад», − ділиться Галина Романчук.

Утім, життя внесло свої корективи у плани авторки: через погіршення стану здоров’я чоловіка презентацію вирішили не відкладати до круглого ювілею, а провести раніше − до 79-річчя.

Пісні звучать у Туреччині

Свої композиції авторка створює інтуїтивно, спираючись на внутрішнє відчуття ритму та мелодії. Хоча часом буває й так, що спершу з’являється текст, найчастіше процес починається саме з музики.

«Буває так, що текст прийде на пам’ять, а потім музику підбираю. Але в більшості у мене музика краще виходить», − каже Галина Романчук.

Творчість залишається для неї життєвою необхідністю.

«Я людина соціально активна, то не хочеться просто так закриватися. Ну щось воно в мене прокидається час від часу. Хочеться почути, ще раз глянути, прочитати, якось популяризувати», − ділиться авторка.

За її словами, всі пісні та вірші народжуються переважно вночі.

«Удень мені навіть не твориться. А вночі прокинуся − і в мене все, складаються рядки. Пів третьої ночі можу прокинутися, кладу коло себе зошит і пишу по пам'яті. Мені головне, щоб не забути тих слів», − розповідає вона.

Пісні старовижівчанки звучать не лише в Україні, а й за кордоном. Так, Галина Романчук стала однією з головних героїнь фільму «Канва пісенного дивоцвіту», який створили задля популяризації української культури в Туреччині. Композиції старовижівчанки виконують члени української діаспори в цій країні під час різноманітних мистецьких заходів.

Родинні таланти, хор і понад сотня вишитих виробів

Жінка каже, що присвятила себе родині, слову, пісні, культурі.

«Троє дітей, четверо онуків, два правнуки – ось моє справжнє багатство», − говорить Галина Романчук.

Поетичний та музичний талант у родині передається у спадок. Так, її донька створює вірші та пісні. А онук продовжує сімейну традицію в іншому форматі − пише та створює реп-треки.

Попри поважний вік, Галина Романчук залишається соціально активною: вона співає у народному аматорському хорі «Надвечір’я» та відвідує місцевий клуб «Світанок». Жінка дуже цінує час і переконана, що на заслуженому відпочинку не варто замикатися у чотирьох стінах.

Окрім поезії та музики, справжньою пристрастю Галини Романчук є рукоділля. Вона створила понад сотню вишитих виробів. Рушники, картини, доріжки, подушки, наволочки, а також вишиванки на білому, чорному та сірому полотні − усе це вона створювала для родини та друзів.

Крім того, майстриня не раз в'язала кофти, шарфи, шапки й теплі хустки, які охоче дарувала іншим, бо просто не уявляє свого життя без творчості й праці.

Читайте також:

У 8 років потрапила до концтабору: історія 92-річної жительки Волині