Поховали в переддень дня народження: на Волині попрощалися із Героїнею Мариною Ізотовою

Про це повідомили в Ковельській міській раді.

У неділю, 10 листопада, Марина б приймала побажання у день народження, другу річницю свого шлюбу. 9 листопада теплі слова, спогади звучали у  пам’ять про молодшого сержанта, командира  господарчого відділення  взводу матеріально забезпечення  2  механізованого батальйону військової частини А7028.

Народилась Марина 10 листопада 1972 року у м. Воркута. Там певний час жили її батьки, які родом з Волині, Камінь-Каширського району. Згодом родина переїхала у Ковель.

Тут уже Марина пішла у школу №7. Після її закінчення поступила у технікум. Вийшла заміж. Народила двох донечок – Тетяну і Юлію.  Молоді роки жінки припали на 90-ті, коли непросто  було організовувати свій побут, ставати молодій сім’ї на ноги.  Працювала у кафе «Ковельчанка», заробляла кошти за кордоном. А  із двохтисячних стала займатись підприємницькою діяльністю на одному із ринків Ковеля.

Марина для своїх дівчат була і порадницею і подругою.

«Світла і турботлива мама, яка завжди накриє смачний стіл, можна з нею  говорити про все на світі, але і в той же час – настільки сильна і незалежна жінка, яка пройшла вогонь і воду», – так про неї якось написала одна із донечок на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook».

Великою  втіхою для Марини були онуки, яких у неї  троє. Старший Олександр Шейко – успішний спортсмен, срібний призер чемпіонату світу серед юніорів з веслування на байдарках і каное. Жінка мріяла побачити на Олімпіаді свого Сашка, який постійно її радував успіхами, перемогами.

Анна і Ангеліна теж завжди горнулись до своєї молодої бабусі, яка мала особливий підхід до дівчаток.

Усе б добре, якби не війна. Тоді 24 лютого усі були розгублені, настрашені, хотіли бути корисними, допомагати чим, хто міг.

У перший же день Марина прийшла в міську раду плести сітки. А на другий – уже готувала для наших хлопців, які служили в теробороні. 25 лютого 2022 року її було мобілізовано: Марина розпочала нести службу у 100-ій бригаді територіальної оборони.

І саме серед побратимів Марина зустріла своє кохання – Олександра. Символічно, що одружились вони у ювілейний день народження  жінки – 10 листопада. Тож разом відсвяткували весілля і п’ятдесятиріччя жінки.

Із своєю «Соткою»  ковельчанка пройшла «найгарячіші» точки. Вона годувала наших хлопців на Лиманському, Покровському, а зараз Торецькому напрямках. Це у мирному житті кухар – нібито не надто важка професія, а під час війни доводилось прокидались тоді, коли всі ще сплять, і починати працювати. І неважливо, чи то йде артобстріл, чи авіаналіт – кухар завжди на кухні. І обов’язково з гарним настроєм і позитивною енергетикою. А цього у жінки – хоч відбавляй!

Допомагав і підтримував у всьому  чоловік Олександр, який став надійною опорою, хорошим другом, людиною, яку так довго чекала Марина у своєму житті.

Жінка останнім часом планувала відпустку. Мала приїхати у листопаді у рідне місто. Дочки розповіли, що мама так  мріяла про відпочинок, спокій, домашній затишок. Вона просто хотіла побути вдома.

Але 5 листопада її життя обірвалось біля міста Костянтинівка Бахмутського району на Донеччині. Молодший сержант Ізотова Марина Петрівна загинула у результаті авіаційного удару та КАБу. Їй було 51. Тепер назавжди.

«Пам’ятаймо, якою великою ціною здобувається наша незалежність. Скільки життів  поклали заради своєї країни, свого міста,  наших з вами друзів, знайомих, близьких, рідних. Серед них тепер і наша ковельчанка Марина Ізотова. Висловлю щирі співчуття батькам – Зінаїді Іванівні та Петру Федоровичу, чоловіку Олександру, дочкам Тетяні та Юлії, онукам Олександру, Анні та Ангеліні, усім, хто знав і любив цю мужню, сильну жінку», –  сказав міський голова Ігор Чайка  під час громадянської панахиди.

Попрощатись з Мариною прийшли багато ковельських волонтерів, приїхали її побратими.  Начальник штабу другого механізованого батальйону  в/ч А7028 Андрій Ткачук, який пройшов із жінкою дорогами війни, розповів, що служба і робота Марини неодноразово відзначалися як командуванням батальйону, так і командуванням бригади. За цей час вона стала хорошим учителем і наставником для підлеглих.

Поховали Марину Ізотову з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисниці. Вічна шана і слава Героїні!