«Поки діти продають іграшки, в Підгайцівській сільраді далі крадуть», - інтерв‘ю з Миколою Господариком

- Наше видання опублікувало новину про витрати в Підгайцях на тероборону із вашого допису, і нам «прилетіло» від сільради, що ми «не мали б іти на такі дії»…

- На які такі дії?.. Публікувати правду?..

Наші так звані піарники сільської ради ментально живуть ще в часи Радянського Союзу. Чогось вирішили, що для створення правильної картинки ідеального життя і добробуту в Підгайцях будуть виставляли фото щасливих усміхнених дітей, заступників з баянами і вихваляти вождя. А люди мають це «проковтнути» і забути, скільки мільйонів дерибаниться в них під носом. 

Ні, ми не в Радянському Союзі! І не в росії, яка пропагандою виховала цілі покоління зомбі. Ми в Україні, в країні, де цінують правду!

- Так в чому правда в цій історії із фінансуванням тероборони?

- У тому, що я як депутат відкрив цифри. Не критикував, не засуджував, а просто опублікував. А всі, хто почав виправдовуватись і кричати, який Господарик поганий, просто «спалилися».

- Звідки взявся інтерес до цієї теми?

- Всім вже відома історія про плитоноски, які тероборона Підгайцівської сільради мала отримати безкоштовно як благодійну допомогу, а потім виявилося, що їх продали і з бюджету заплатили 275 тисяч гривень. Є кримінальна справа, людина, якій висунули обвинувачення – керівник добровольчого батальйону Андрій Бондарук. Наперед поясню, що в нашій громаді аж три тероборони, і зараз мова йде тільки про один з батальйонів.

Андрій Бондарук - сусід нашого сільського голови. Чоловік багато років працював в нашій сільраді на посаді інспектора з благоустрою. До речі, коли ми аналізували  заробітні плати працівників десь рік тому, то Бондарук був у списку тих, в кого найбільший оклад – 25-30 тисяч гривень на місяць, і це ще без премій.

Тому, коли випливла ця історія з плитоносками,  мені стало зрозуміло, що, швидше за все, така історія – не одна. І зрозуміло, хто за цим всім стоїть. Тому разом з колегою з нашої фракції підготували запит про всі витрати на тероборону.

- Побачили в цих цифрах щось підозріле, тому вирішили опублікувати?

- Опублікував, щоб представники батальйонів переглянули цю інформацію і подивилися, чи все отримали.

Це дуже сильно не сподобалося Бондаруку і він «накрутив» хлопців, що Господарик нібито заявив про те, що теробороні треба обмежити фінансування. Хлопців я дуже добре розумію. Вони пів року безкоштовно захищають громаду, патрулюють, виконують інші бойові завдання, і тут їм кажуть: от ми б вам дали зарплату, але там Господарик і він проти!

Але це не так! Точніше – абсолютно навпаки. Коли ми голосували за створення тероборони, йшла мова про виділення на утримання 10 млн грн. І ми говорили, щоб хлопцям платити хоча б мінімалку. Територіальна громада зобов’язана утримувати тероборону. І це утримання – це не благодійні плитоноски, на яких нагріли кишені на 275 тис грн. два хитрих сусіди. 

Я ні разу не говорив про урізання бюджету на тероборону, я просто хочу, щоб ці гроші не розікрали, а дали хлопцям! 

- Можливо, через війну бюджет уже не має такої змоги, як планувалося?

- У нас багата громада, бюджет – 306 млн грн.! Найбільші платники податків не зупинили свою роботу. «Модерн-Експо» працює, «Епіцентр» працює, «Тигрес» працює, через Сервісний центр, який в Струмівці, пройшло десятки тисяч автомобілів, які сплатили реєстраційний внесок… і ми не можемо заплатити хлопцям, які зараз захищають безпеку наших дітей і батьків?

Про яку економію ви говорите, якщо в сільраді і далі – зарплати з преміями. Штат роздутий. На минулій сесії ми подавали запит на скорочення відділу піару, бо вважаємо, що зараз це недоречна стаття витрат. Але цей запит не підтримали.

Всі добре знають, що посади в Семенюка (Юрій Семенюк, сільський голова Підгайцівської громади, - ред.) – це розмінна монета, якою він купує всіх навкруги. В тому числі, депутатів, щоб правильно голосували. Думаю, він ці посади ще й роздарює своїм родичам і кумам.

Виявляється, що навіть дружина Семенюка має посаду в сільраді. Знаєте, ким працює? Контролером відділу поводження з побутовими відходами! Обов’язково при нагоді перевірю її робоче місце, ознайомлюсь з посадовими обов’язками і попрошу звіт про виконану роботу, щоб зрозуміти, за яку таку оцінку сміття вона отримує 17 тисяч на місяць!

- Ще один депутат із вашої громади Тарас Столярчук на останній сесії подавав запит про звільнення двох із трьох заступників. Ви підтримували цю ідею?

- Звичайно. Вони і в мирний час не потрібні в такій кількості. А зараз, у військовий час, заморожені всі капітальні видатки з бюджетів. Немає ремонтів доріг, шкіл і садочків, роботи в сільради стало менше. 

Зарплата в заступників сільського голови – по 40 тис грн., тому вони троє за пів року війни вже отримали з бюджету 720 тис грн. І не соромляться тупого піару: ми доклали свої гроші, щоб купити бус. Та відмовтесь від своєї зарплати і за рік можна автопарк на армію відправити! 

Один - господар, другий спортом займається, третій співає – чудові хлопці! А в реальності один приватизував собі хор і цілий рік отримував відкати за концерти і гастролі. Інший через дружину медикаменти в амбулаторії продавав. А третій - свої будматеріали в Підгайці на всі ремонти привозив і платіжки не підписував, якщо хоч щось було куплене не в «Добробуті». Небідні люди, могли б в такий час і відмовитись від зарплати.

- Повертаючись до теми тероборони. То зустріч із керівництвом відбулася? Зрештою порозумілися?

- Із керівником «Гайдамаків» я зустрівся, все без проблем обговорили. Таки є різниця, коли ти говориш з генералом, а коли - з «даїшником» (ймовірно, М.Г. має на увазі, що керівником «Гайдамак» є Петро Шпига, екскерівник волинської поліції, генерал; натомість керівник добробату «Підгайці» Андрій Бондарук свого часу очолював волинське ДАІ, - ред.).

Мене також набрала юристка іншого батальйону, пояснила, що їхня робота зараз заморожена, поки немає потреби в такій кількості людей, тому вони не працюють. 

А третій батальйон, яким керує Андрій Бондарук, влаштував шоу. Зняли відео, що хочуть зустрітися. Я зразу подзвонив до сільського голови, домовився про кабінет і час, коли можемо зустрітись із теробороною. Але Бондарук сказав, що не буде зі мною зустрічатись і наступного ранку влаштував шоу, що нібито мене запрошує, а я не прийшов.

Але щоб ви зрозуміли, що це за болото і що це за люди, то розкажу ще один момент. Поки ця вся історія крутилася у фейсбуці, Андрій Бондарук через спільних знайомих «вийшов на мене» з пропозицією. Що він здає Семена (Юрія Семенюка, - ред.), показує, що і де можна знайти, дає документи. А взамін йому потім треба посада заступника і зарплата 70 тис грн.

Звичайно, я відмовився. Працювати з людьми Семенюка – остання справа. Але мені дуже прикро, що такі люди зараз керують теробороною і захищають нас.

- Стосовно «людей Семенюка»: ви із Семенюком йшли на вибори в одній команді.

- Я його особисто не знав. Прийшов в команду, сказали: працюй на окрузі, виберуть люди – то виберуть. Вибрали. Я хотів простих речей, про які просили виборці: дороги, освітлення, зупинки, школа і садок. А Семенюк після виборів сказав мені: «Успокойся, нашо воно тобі треба. Вибори пройшли, от будуть нові підходити – тоді будемо думати».

Він ще до першої сесії почав всіх об’їжджати і формувати свою команду. До всіх приїжджав, щось обіцяв. Комусь посаду, комусь землю. За підсумками тепер можна чітко побачити, хто з наших депутатів, за скільки продався і скільки коштує.

Мені пропонував землю в Гаразджі. Є в нього ще посеред лісу запаси. Але для чого це мені? І як можна іти в команду до людини, яка сьогодні була ніби з тобою, а за спиною вже домовлялася з опонентами і скупляла їх? Таке, напевно, в усій Україні є тільки в Підгайцівській громаді, що в одній коаліції - «Солідарність» Порошенка, «Слуги народу», «Батьківщина» і «аграрії», а в дужках – «регіонали».

- У Підгайцях є зараз сесії? Які питання вирішуєте?

- Спочатку це були питання тероборони, внутрішньо переміщених осіб, а зараз вже почалося все, як завжди. Знову розподіл землі. В Пальче 17,9 га віддають в приватну власність під сміттєпереробний завод. Я запитую: «А чого не було громадських слухань?», а вони сміються: ми вже провели.

Процес запущено, війна вже їх мало хвилює, земельні питання знову повним ходом готують.

- Але ж зараз навіть немає доступу до реєстрів Держгеокадастру і депутати фактично не можуть перевірити, за що голосують?

- Так це ж для них жнива! Вони і з відкритим кадастром нормально живуть, а зараз – так взагалі!

- Півтора року, як ви стали депутатом і протягом цього часу – постійна і досить гостра критика сільського голови, сільської ради. По деяких епізодах відкриті кримінальні провадження і йдуть суди, але таке враження, що нічого не змінюється. Який вихід?

- Зараз, під час війни, в Підгайцях перейшли вже всі «червона лінії». Коли сім’ї відправляють хлопців в ЗСУ  і самі шукають, де купити бронежилет, каску, спальник. Коли діти продають іграшки, щоб допомогти Збройним Силам. Печуть печиво, хліб, збирають вишні. І все – для армії.

А з іншого боку - найбагатша сільрада, яка має бюджет більше 300 мільйонів гривень. Краде. Обманює. Виписує премії. Далі дерибанить землю.

Війна змінила все. Але в Підгайцівській сільраді цього поки, на їхню біду, не зрозуміли. Як раніше – вже не буде.

Найкращий варіант зараз для нашої сільради: щоб вже сьогодні прийшли правоохоронці, вдягнули на них наручники і посадили в тюрми. Бо якщо правоохоронці не зупинять те, що відбувається, то їх зупинять хлопці. Ті, які сьогодні не для таких злодіїв відвойовують Україну.

Я – за мирний сценарій. Тому буду продовжувати звертатися в усі можливі інстанції, щоб злодіїв з нашої сільради нарешті посадили. Я не здамся, зміни будуть! Господарик прийде – порядок наведе.

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА

Фото: Павло БЕРЕЗЮК