Регент церковного хору з Волині «підпрацьовує» гумористом та дарує радість людям

Про відомого земляка пише газета «Нова доба».

«Не мислю себе без пісні, – щиро каже мій співрозмовник. – Вона зі мною щодня – чи радість яка, чи настрій поганий – співаю. Дуже полюбляю гумор, приємно, що мої виступи схвально сприймаються глядачами. Пам’ятаю і свій перший вихід на сцену – це було у 9 класі, коли продовжив навчання у Прилісненській школі. Тоді читав гумореску на новорічному святі».

Після такого вдалого початку хлопець брав участь у концертах в рідному Городку, Прилісному, Карасині, де зі сцени дарував пісенні мелодії та гумор. Чудовий голос успадкував ще від бабусі, яка возносила вдячність Богу в церковному хорі. Агрипина Григорівна брала внука із собою на богослужіння, з восьми років хлопчина співав у храмі разом із нею, а згодом і з мамою. Їі дідусь був регентом церковного хору в Галузії. Ним вирішив стати й Сергій, який після закінчення школи вступив до луцької духовної семінарії. Проте, коли помер батько, юнакові довелось залишити навчання.

Десять років Сергій керував церковним хором у храмі села Любешівська Воля, згодом у Новій Руді, а нині є регентом у Свято-Духівському храмі села Підкормілля, що на Любешівщині.

«Саме регентство вважаю своїм покликанням, – відзначає чоловік. – Виступи на сцені – то хобі. Коли недільного дня запрошують до участі у концерті, то завжди кажу, що з радістю, але після служби Божої. Звичайно, приємно дарувати людям хороший настрій своєю творчістю».

Співає Сергій і авторські пісні, а також на слова свого односельчанина – Анатолія Салухи. Кладе на музику поезію місцевих авторів, наприклад, вірш Валентини Лисюк «Я приїду в село». В його репертуарі чимало народних пісень, їх виконавець записує від старожилів краю. Аматор художньої самодіяльності є учасником гурту «Ватага», що діє при Маневицькому центрі культури та дозвілля, ансамблю Прилісненського Будинку культури.

Дбає співак і про сценічні костюми, в гардеробі – не одна вишиванка. З цікавістю дізнались, що для виступів має також артист більше десятка… жіночих вишитих блузок. А все тому, що в гумористичних сценках виступає деколи в образах жінок. Пам’ятними є для глядачів його виступи із односельчанином Сергієм Телебеєм (на знімку), на жаль, нині покійним. На сцені вони були кумасями, представляли подружжя. Скільки сміху та вдячних аплодисментів лунало, коли демонстрували сценки сільського життя, побуту! Запам’ятався глядачам виступ цих двох кумась і на фольклорному фестивалі «Поліський водограй», що проходив у Троянівці.

«Сценарії пишу сам, – продовжує розповідь Сергій. – Переробляю тексти пісень, додаю свої гумористичні рядки. Дбаю і про інвентар, наприклад, якщо сценка про копання картоплі,– то беру і копанки, і коробку, тачку. Ось, наприклад, із таким словами виходили на клубну сцену:

В тачці везли привітання,

Городоцький весь запас.

Прийміть наші побажання,

Дві куми вітають вас.

Прискіпливо завжди підбирає він одяг для виступів – щоб і намисто в тон хустки було, і до вбрання підходило. А от косметичний «марафет», як каже, йому завжди допомагає нанести хтось із аматорів сцени.

Виступав самодіяльний артист у багатьох населених пунктах Маневиччини – на Днях села, інших святкових концертах.

«Якось читав гумор в селі Острови, – пригадує Сергій. – До знайомих тоді приїхав завідуючий клубом із села Хопнів, що на Ківерщині. Потім на його запрошення взяти участь в концертах у це село приїжджав не один раз із виступами».

З пісенними мелодіями, іскрометним народним гумором його радо приймали й на Ковельщині. Але у зв’язку із пандемією таких виступів було в останні роки значно менше. Натомість нині в репертуарі чимало патріотичних творів, присвячених нашим захисникам, які боронять рідну землю від ворога.

Читайте також:

• «Можливо все»: відомий співак з Луцька Дмитро Монатік зізнався, чи хоче стати батьком вчетверте
• «Мурахи по шкірі»: артист з Волині презентував новий дует
• Волинянка здобула золото на міжнародній олімпіаді