Заснували як місце покарання для людей: невідома історія села на Волині. Фоторепортаж

Журналісти ВСН завітали в село Навіз, щоб подивитися, як живуть люди, і показати це місце таким, яким воно є.

Перша згадка про село Навіз датується 1577 роком. Попри те, що територія раніше була вкрита густими лісами, вона мала вигідне географічне розташування — річка Стир і родючі ґрунти. Однак головною причиною його заснування стала не природна привабливість, а примусове переселення.

Село було засноване як поселення для людей, яких вивозили з промислових регіонів України до віддалених, глухих місць як покарання за участь у боротьбі та повстаннях. Через це виникла й назва — «Навіз», адже, за словами старожилів, людей сюди ніби “навезли”.

У центрі села розташований Навізький ліцей — місце, де формуються покоління, зростає громадянська свідомість й зберігаються традиції. Наявність пошти, пожежної частини та будинку пристарілих вказує на належну соціальну структуру навіть у віддаленому селі.

Ці заклади — не просто об’єкти, а частина громади: вони обслуговують людей, підтримують зв’язок з далеко розташованими центрами й нагадують, що навіть у затишному селі є все необхідне для життя.

На околицях — господарські ділянки: купи сіна, хлів, пасовище, де мирно пасеться кінь. Це — живий портрет життя: повсякдення, що тече своїм ритмом, без поспіху, у тісному взаємозв’язку з природою.

   Одним із символів села є місцева церква — просторе приміщення з куполами, місце зустрічей, духовності й спільних свят. У селі з повагою ставляться до традицій, шанують історію та пам’ять — їх видно в кожному куточку: від меморіалу загиблих до знаків на місцях давніх подій.

 Річка Стир у Навозі тече зовсім близько до села. Це спокійна річка, біля якої часто гуляють місцеві, рибалять або просто сидять на березі. Вона додає селу затишку і є звичним місцем відпочинку для людей.

 Навіз — це село, яке поєднує в собі природну красу, історичну глибину і щоденну трудівничу реальність. На тлі річки Стир, зелених полів і затишних будинків відчувається ритм життя, який не гасне з роками. Фоторепортаж із цього села — не просто картинки, а історія, яка живе, дихає й розповідає про себе.

Авторка: Міра Будчик

Читайте також:

• Як виглядає ліс на Волині восени. Фоторепортаж
• Як змінювався клуб у селі на Волині: від дерев’яної хати до сучасного центру громади
• Як живе поліське село на Волині. Фоторепортаж.