Як змінювався клуб у селі на Волині: від дерев’яної хати до сучасного центру громади
Село Радовичі, що входить до Турійської громади на Волині, має давню історію — перша письмова згадка про нього датується ще 1544 роком. За цей час село бачило і війни, і відбудову, і нові покоління, які зберігали традиції та творили нове життя. Одним із таких осередків життя став сільський клуб — місце, де збиралися, святкували, навчалися й просто були разом.
Журналісти ВСН відвідали село, поспілкувалися із жителями та дізнались коротку, але багату історію сільського клубу у Радовичах.
Старий клуб: дерев’яна хата і вечорниці
Після Другої світової війни, коли село тільки оговтувалося, люди збиралися на вечорниці по хатах. А перший клуб, як згадує жителька села Надія Білецька, був дерев’яний і схожий на «коровник». У ньому не було розкоші, але це було місце для душі та зустрічей із друзями.
Новий клуб — 1967 рік: танці, вистави, бібліотека
У 1967 році старий клуб знесли, а поруч звели новий — просторий, з актовим залом, бібліотекою та танцполом. Тут вирувало життя: молодь ходила на дискотеки, ставили вистави, проводили концерти.
"Ще як я ходила у садочок, ми з мамою часто відвідували бібліотеку, яка була у клубі. Це був десь 2010 рік. А потім зробили ремонт, трішки добудували, бібліотеку перенесли і зробили кінотеатр", — розповідає мешканка села пані Мар’яна.
Згодом клуб добудували, оновили фасад. З’явилися нові приміщення: оновлена бібліотека, пожежна частина та перенесли медпункт. Танцпол прикрасили дзеркальною кулею, облаштували кімнату для святкувань із барною стійкою, створили справжній кінозал.
"Як були менші, то щонеділі ходили дивитись мультфільми, особливо на свята такі як День захисту дітей", — згадують місцеві.
Свята, концерти, кіно та зустрічі
Клуб став справжнім центром культурного життя. Тут виступали місцеві колективи, проводили Дні села, Дні матері, зустрічі з письменниками. Одного разу на свято приїжджала навіть Тоня Матвієнко. Показували фільми, зокрема українську стрічку «Червоний», допрем’єрний показ якої відбувся саме в Радовичах — селі, де в роки війни активно діяла УПА. За словами місцевих, тоді на презентацію приїздив і генеральний прокурор Юрій Луценко.
Сьогодення
З початком повномасштабної війни клуб, як і багато чого в країні, змінив своє призначення. Концерти та вистави відійшли на другий план. Тепер сюди приходять, щоб поспілкуватися, взяти книгу додому або спільними силами наблизити допомогу – сатати мішки для подальшого виготовлення кікімор.
Це не просто історія будівлі. Це — історія громади, яка змінюється, але не втрачає себе. Радовичі — це приклад того, як навіть маленьке село може мати велике серце.
Читайте також:
- «Тиха підтримка, яку носять на плечах захисники України»: як жінки з Волині наближають перемогу
- Село Радовичі на Волині з іншого ракурсу. Фоторепортаж
- «Хто ходить до церкви, тоді вже і до нас заходить»: чим живуть сільські бібліотеки на Волині
Будь в курсі усіх новин
