«Хто ходить до церкви, тоді вже і до нас заходить»: чим живуть сільські бібліотеки на Волині

Журналісти ВСН поспілкувалися з бібліотекарями Кульчина та Радовичів, щоб дізнатися, чим сьогодні живуть сільські бібліотеки Волині.

Історія, що починалася з полиці

І в Кульчині, і в Радовичах бібліотеки з’явилися у 1960-х роках. У Кульчині вона починалася з однієї полиці в клубі, де книжки видавала завклуб. Згодом збудували окреме приміщення, де розмістили бібліотеку і музей Леніна. У 1987 році вона переїхала до Будинку культури, де й працює досі.

У Радовичах бібліотека теж починалася скромно — при школі, а потім мандрувала між різними приміщеннями: старим клубом, хатою з пічним опаленням, навіть будівлею біля пошти. Освітлення — керасинові лампи, доставка книжок — вручну, бо автобуси не завжди могли проїхати ґрунтовими дорогами.

У 2013 році бібліотеку перенесли в нове приміщення. Весною заклали фундамент, а вже восени книжки були перенесені — усе зроблено швидко й злагоджено.

«Хто ходить до церкви, той і в бібліотеку заходить»

У Кульчині найактивніші читачі — люди старшого віку. Вони читають українських авторів: Фіалка, Гнатко. Молодь теж проявляє інтерес — особливо учні 9–11 класів, які приходять із списками з Буктоку. Але через обмежене фінансування не завжди вдається задовольнити їхні запити.

У Радовичах ситуація трохи інша. Тут бібліотека — живий простір.

«Я була вражена, коли вперше зайшла — а тут люди сидять. Я запитала у Світлани Анатоліївни: "Що вони роблять?" Вона відповіла: "Читають". Після того я вже не дивувалася — сюди справді ходять люди», — розповідає пані Олена, мешканка сусіднього села.

Через відсутність школи в селі бібліотека втратила частину своєї читацької аудиторії. Це створює відчуття неповноцінності закладу. Проте старші люди продовжують активно читати. Хтось приходить за Wi-Fi, хтось читає періодику, хтось бере книжку додому, а хтось просто спілкується. Але без книжки ніхто не йде. 

«Прикро, що книжок нових немає, що школи немає. Добре, що старших багато читає, що дарують книги», - розповіла бібліотекар села Радовичі, пані Світлана.

Заходи та життя бібліотеки

У Кульчині щомісяця проводяться заходи — патріотичні, освітні, майстер-класи з народознавства. Особлива увага — школярам. Організовуються кіновечори, тематичні зустрічі, наприклад, з центром життєстійкості для жінок пенсійного віку.

«Щомісяця в нас є захід, згідно плану, який ми розробляємо на початку року, це знаменні пам'ятні дати, в першу чергу, це патріотичні», - зазначила бібліотекар села Кульчин пані Тетяна.

У минулому бібліотека в Радовичах була справжнім осередком культурного життя. Тут проводилися виставки, шкільні заходи, районні огляди, зустрічі з письменниками. Зокрема, Андрій Кокотюха — Золотий письменник України — неодноразово приїжджав до села, дарував книги, спілкувався з читачами. Бібліотеку також відвідував Юрій Луценко, який подарував книжку «По обидва боки колючого дроту».

Однак сьогодні такі заходи проводяться вкрай рідко. Причини — пандемія COVID-19, яка обмежила масові зустрічі, та війна, що змінила пріоритети і ресурси громади. Попри це, бібліотека залишається відкритою, і кожен, хто заходить, знаходить тут не лише книжку, а й частинку тепла, пам’яті та надії.

“Це справді діюча бібліотека, жива, тепла, людяна. А Світлана Анатоліївна — бібліотекар від Бога”, - розповіла пані Олена.

Обидві бібліотеки стикаються з проблемами: відсутність нових книжок, нестача фінансування, зменшення читацької аудиторії через закриття шкіл. Але обидві — живі. Завдяки дарункам від небайдужих людей, завдяки ентузіазму працівників, завдяки любові до книги.

Читайте також:

• «Тиха підтримка, яку носять на плечах захисники України»: як жінки з Волині наближають перемогу
• Що читають у Луцьку: тренди в місцевих книгарнях і бібліотеках
• «Садимо картоплю, сіємо дині, тримаємо ціле господарство»: історія волинянки, яка б ніколи не жила у місті