«Заготівельники приймають майже задарма»: які сорти картоплі вирощують на Волині

Про це йдеться у сюжеті каналу Аверс.

Пані Людмила пригадує: колись у селі не було техніки, а щоб посадити картоплю, записувалися в чергу по колгоспних коней.

«У нас в селі навіть коней не було, тільки в колгоспі. По черзі записувалися. І якщо нам випадала черга в неділю, ми працювали в неділю, на Пасху. На другий день чи на третій день ми працювали і на Пасху, тому що йшла черга. Коли ви записалися на ті коні, тоді працювали.

А зараз що працювати? Зараз коней немає в селі, там п’ять-шість коней і все. Більшість тракторами все роблять. Тракторами сіли собі, обробили, посадили. Сапати теж. Щоб зараз на полі сапати якусь жінку побачити картоплю — це рідкість».

— А в кожного є тракторець чи наймають?

— Майже в кожного.

Виростити врожай — то лише половина справи. Продати його за справедливою ціною цієї весни заготівельники з селян ледве не насміхалися.

«Приймали в Поворську. Наші люди з села повезли по 4 гривні за кілограм. Вроді би пообіцяли. Люди повезли, повернулися назад з тою картоплею додому, тому що стали перебирати: ой, та не така, й не така. Якщо то за меншу ціну. Люди образилися і вернулися додому. Задарма. Ви порахуйте, якщо трактором обробляється все, а на жуки скільки треба? А солярка яка?», — каже волинянка.

Допомагати на полі збіглися онуки.

Майже босоніж поміж рядками. Куди б доля не закинула онуків пані Людмили, ці моменти їхнього дитинства завжди будуть у пам’яті.

Картопля для родини — не просто городина, а справа багаторічного досвіду. Жінка добре знається на сортах і має своїх фаворитів:

«Для себе в першу чергу ми садили такий сорт — Темп. Це найкращий сорт. Зараз, може, він і є, але вже не такий, як раніше. Бородянка смачна. Київський світанок теж дуже смачна. Белла Роса — це для свиней, вибачте на слові. Це не хороша картопля, вона не смчна. Так само Слов’янка. Оце у мене Слов’янка...»

Скільки ще треба вкласти праці та коштів, щоб виростити цю картоплю, навіть не загадують. З нинішніми цінами на пальне і мінімальними зарплатами як вижити? Та й роботи по селах для молоді нема, каже жінка. Виїжджають.

«Я от сьогодні пішла в магазин, купила три булки хліба і булочку, бо в мене внуки є. Купила капустину, кетчуп, бо це я на піцу беру, соєвий соус. Я заплатила 400 гривень, а в мене пенсія 4 тисячі. Це нереально вижити. Мені навіть в голові не вкладається, як можна жити. А молоді люди, вони хочуть якийсь ремонт зробити, вони навіть хочуть придбати якийсь будинок. За що? Це тільки Польща виручає, Німеччина, Чехія. Тільки туди треба їхати, щоб щось заробити», — каже пані Людмила.

Місцеві кажуть, що працювати на землі стало легше завдяки техніці. Але тут, на полі в Озерному, живе те, що не замінить жодна техніка — зв’язок поколінь і любов до рідної землі.

Читайте також: 

• Пережила приморозки й дала врожай: як на Волині вирощують молоду картоплю та коли впадуть ціни
• Скільки коштує полуниця на ринку у Луцьку та звідки її везуть?