«Тиха підтримка, яку носять на плечах захисники України»: як жінки з Волині наближають перемогу
У невеличких селах Волинської області вже більше двох років жінки — бібліотекарки, вчительки, пенсіонерки та діти — після основної роботи долучаються до справи. Волонтерські цехи, відкриті в Кульчині та Радовичах, стали частиною масштабної ініціативи «РІЙ» — руху, який із початку повномасштабного вторгнення об’єднав сотні українців по всій країні.
Журналісти ВСН поспілкувалися з тими, хто допомагає наближати перемогу і побачили, як у звичайній сільській бібліотеці народжується тилова сила.
«У мене є подруга, яка проживала на той період у Києві, і вона разом з іншими стояла біля витоків 'Рою'. Вона запропонувала відкрити цех у Кульчині — так усе й почалося», — пригадує пані Тетяна, бібліотекарка з Кульчина.
Цех створили на базі місцевої бібліотеки та клубу. У березні 2022 року він почав співпрацю з київським штабом «Рою», який отримує мішки з усієї України — з-під кави, цукру чи кормів — і направляє їх на переробку. Відтак маленьке село стало одним із перших регіональних осередків цього руху.
«Кульчин був одним з перших. Нам почали із Коломиї присилати мішки — дуже великий об’єм, і ми просто не могли дати раду» - розповідє журналістам ВСН пані Тетяна.
Щоб впоратись, команда звернулася до колег із села Радовичі, де також запрацював волонтерський цех.
«Почалася війна, всі так кинулись помагати і всі хочуть, і не знають, куди йти і що робити, і нема нікого щоб підказав, чим ми можемо допомогти. А в мене в Кульчині є знайома, теж бібліотекарка і від неї пішла ця ініціатива», — розповідає пані Світлана, бібліотекарка села Радовичі
Робота складна, фізична і потребує уважності — мішки ріжуть на клаптики 25×25 см, волокна сортують, «сатають» по нитці, а «чисте сіно» йде на плетіння маскувальних костюмів.
«Фарбують у ті тони, які запитують самі військові — чи то зелений, чи оливковий, чи бурий, залежно від локації. Все — під замовлення»
На фронт із Кульчина і Радовичів прямує сировина з якої виготовляють костюми-кікімори, пончо, халати, сітки. Все — під запит і навіть під конкретну людину, за її зростом і параметрами.
«Дуже приємно, що ми тут на маленькій території, в селі, і ми вже багато років працюємо. В нас є свої люди, які весь час нам допомагають».
Учасниці руху отримували подяки від командування ЗСУ, а на початку ініціативи — подарунки, мило з логотипом «Рій», печиво ручної роботи та добрі слова підтримки.
«Це перетворюється на родину — люди приходять, працюють, діти допомагають, батьки долучаються. Хто не міг допомогти — приносив мило чи печиво. Ми волонтерили всією громадою».
Цех функціонує без зайвої реклами — Facebook-стрічки нині майже не оновлюються, бо учасники вважають: головне не хвалитися, а працювати. Відправлення координує «Нова пошта» — партнер, який надає безкоштовну доставку до штабу. Іноді жінки покривають витрати власним коштом.
«Ми працюємо не заради слави, а заради того, щоб зробити свій внесок у перемогу».
Ця невидима праця — ниточка до миру. Вона народилася в бібліотеці, подолала сотні кілометрів і повертається на фронт у вигляді тихої підтримки, яку носять на плечах захисники України.
Читайте також:
- Повернення з полону: захисник з Волині вперше ступив на рідну землю після реабілітації
- На Волині створили благодійний фонд для допомоги дітям з інвалідністю та дітям-сиротам
- У лікарні померла доброволиця й волонтерка Ілона Капельницька, поранена під час атаки РФ
Будь в курсі усіх новин
