Луцьк у двох епохах: радянські вулиці vs сучасне місто. Фоторепортаж

Журналісти ВСН відшукали в архівах світлини радянських часів і порівняли їх із сучасними фото. Так народився цей фоторепортаж — про Луцьк тоді і зараз, у двох різних епохах.

На архівних фото — ЦУМ, один із символів радянського Луцька. Відкритий у 1970-х, він став головним торговим центром міста: місцем черг, дефіциту й головних міських новин. У грудні 2011 року тут сталася масштабна пожежа, яка знищила частину першого поверху. Після реконструкції будівля отримала нове життя — сучасні вітрини, підсвітку, оновлений фасад. Тепер це вже не просто універмаг, а частина живого міського простору.

Поруч — готель «Україна», зведений у 1970 році. Це був один із найвищих будинків у Луцьку, де зупинялися артисти, делегації, спортсмени. Його строгі лінії — приклад радянського модернізму. Сьогодні будівля втримує впізнаваність, але поруч із нею виросли нові ресторани й офіси — символ зміни ритму міста.

Центральна площа (нині Театральний майдан) у радянські часи залишалася головним публічним простором міста. Тут проводили концерти, урочисті події, зустрічі делегацій. Домінантою площі завжди був Волинський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, відкритий у 1975 році — одна з найвиразніших споруд модернізму на Волині. Сьогодні ця площа відкрита для фестивалів, вуличних вистав і свят — тепер тут живе міський рух, а не офіціоз.

Степан Бойко — український підпільний комуністичний діяч з Холмщини, активіст КПЗУ та організатор молодіжних комсомольських груп. Він кілька разів заарештовувався польською поліцією за поширення комуністичної літератури та участь у підпільних організаціях. Під час ув’язнення навчався, організовував комуну та навчальні програми для інших в’язнів. У 1930 році загинув після арешту в Луцьку: офіційно поліція заявила про втоплення під час втечі, але прихильники КПЗУ стверджували про вбивство.

Пам'ятник Бойку був встановлений у Луцьку в 1969 році на вулиці Лесі Українки поруч із Тринітарським монастирем(сьогодні скверик біля військового госпіталя). Демонтований у квітні 2016 року у рамках загальнодержавної кампанії декомунізації.

Від театру прямує проспект Волі — головна артерія міста. Колись тут курсував громадський транспорт, а на вулиці стояв кінотеатр «Комсомолець», популярний культурний центр. Сьогодні проспект перетворився на пішохідну зону з кав’ярнями, зеленими клумбами та вуличними музикантами.

На початку проспекту стоїть головний корпус Волинського національного університету — монументальна споруда пізнього сталінізму. Колись це був важливий освітній центр, а зараз — осередок студентського життя та культурних ініціатив.

Луцьк у двох епохах — це не просто контраст старого й нового. Це історія міста, яке пережило пожежі, реконструкції та оновлення громадських просторів, зберігши своє обличчя і атмосферу.

Читайте також:

• Хор Верьовки у Луцьку: феєричний ювілейний концерт «Піснею єднаєм покоління»
• Таємниця слоника у Луцьку: хто і навіщо постійно його фарбує?
• На Волині відзначили 30-річчя релігійної громади та освятили храм