Таємниця слоника у Луцьку: хто і навіщо постійно його фарбує?

Луцький слоник з’явився у 1950-х або 1960-х роках біля колишнього Палацу піонерів (тепер Палац учнівської молоді).

Спочатку це була фонтанна композиція «Слон і Моська», створена за мотивами байки Івана Крилова. Колись поруч із масивною фігурою слона стояла маленька собачка — та сама Моська, яка у байці «гавкає на Слона». Та з часом вона зникла: чи то була демонтована, чи просто розсипалася від часу — нині ніхто достеменно не знає.

Залишився лише Слон — мовчазний свідок кількох поколінь, які виростали поруч із ним.

За десятиліття «слоник» пережив чимало. Місцеві згадують, що у старому саду біля Палацу відбувалися зустрічі молоді, побачення, навіть імпровізовані концерти. Кажуть, у 1970–80-х тут збиралися луцькі хіпі, у 1990-х — студенти, а вже у 2000-х біля нього фотографувалися перші користувачі соцмереж.

Саме тоді, на початку двохтисячних, хтось уперше пофарбував його у рожевий колір. Так з’явився «Рожевий слоник» — новий неофіційний символ Луцька, місце, куди приходили закохані, друзі й просто ті, хто хотів зробити фото «з настроєм».

Згодом рожевий колір зник під шарами пилу, фарби й написів — слоник пережив і часи байдужості, коли його тіло вкривали графіті та нецензурні написи.

У травні 2019 року кілька небайдужих містян вирішили повернути скульптурі життя. Катерина Рубан, Іванна Мартинів, Роман Стариков, Олеся Саєнко та Руслан Ващук купили фарбу за власні гроші й пофарбували луцького символа.

Про акцію стало відомо завдяки соцмережам — і відтоді, як то кажуть, «пішло-поїхало». Його фарбували у бірюзовий, рожевий, гірчичний, червоний, бузково-жовтий, золотий, сріблястий, чорний із патьоками…

Остання акція — слоника обв’язали кольоровими намотками. Можливо, були й інші варіації, проте офіційних даних немає.

Цього разу, восени 2025 року, пофарбувати слоника вирішила лучанка Вікторія Дильова. Дівчина розповіла журналістам ВСН, що саме стало причиною такого задуму.

«Загалом це вийшло спонтанно. Я часто проходила повз того слоника — і якось цього разу подумала: «Боже, який він блідий, забутий, нещасний». І захотілося зробити щось хороше».

На реалізацію ідеї Вікторія витратила понад дві години, але запевняє, що воно того було варте. Звісно, був страх, що хтось викличе поліцію, бо про це ні з ким не домовлялися, проте навпаки: люди підходили, спостерігали, хвалили та розповідали про свої спогади, пов’язані зі слоником.

Окрім бажання зробити щось цікаве та незвичне, вона розповіла, що основна ціль — привернути увагу до занедбаного ботанічного саду:

«Відверто кажучи, хотіла привернути увагу до занепадаючого ботанічного саду, який тягнеться вздовж залізниці. Тут росте дуже багато цінних, сортових дерев, але навіть Платан не в найкращому стані. Ми вже мали негативний досвід із велесиним ясеном, який втратили через відсутність догляду. Коли приїжджали екологи з Києва, вони сказали: «На жаль, вже нічого не можемо зробити».

Саме тому я вирішила використовувати слоника і цей колір — він зараз дуже зливається з деревами та парком. Моя ідея була в тому, щоб привернути увагу до саду. Думаю, тут є потенціал для іноземних інвестицій, грантових програм та різних ініціатив, які могли б допомогти врятувати ці цінні і могутні дерева».

Читайте також:

• Хор Верьовки у Луцьку: феєричний ювілейний концерт «Піснею єднаєм покоління»
• У Луцьку виступили популярні коміки: про що жартували та чому збирали гроші
• «Не беріть участі у ділах темряви»: священнослужитель у Луцьку про відзначення Геловіну